Сини - вірш
- 12.02.14, 18:01
Мама відправила сина,
Просила Бути обачним.
Син обіцяв берегтися щосили:
«Мамо, не плачте».
Місяць минає, закони погіршали,
Прийняті жестами.
«Мамо, я просто не можу по-іншому –
Я на Грушевського».
Вулиця стала дуже болючою –
Що говорити?
Син
повернувся – очі заплющені,
Прапором вкритий.
Сонце сховалось – негода.
Чи буде Праведний суд?
Там, де учора проходив,
сьогодні
Друзі несуть.
Мама заплакана,
хрестить повсталих,
Мовчки, без слів.
Сина не стало,
В неї віднині –
мільйони синів.
Тетяна Власова
8
Коментарі