Карантин і ізоляція в мене проходять просто чудово, стільки планів і бажання все це зробити, а головне - є час.
Перше - висипляюсь просто відмінно, нікуди їхати не треба, тиша, спокій, ніяких нервів, те, що мої заробітки впадуть на 90% точно - мене не хвилює, вмію не міряти все грошима, жити цим днем і взагалі - я майже кандидат в майстри спорту з пофігізму і вміння чекати, робота така.
Рідкісний момент коли вся родина вдома, навіть брат-волейболіст приїхав, а таке щастя в нас буває двічі на рік, і ми думали побачити його не по телевізору хіба влітку.
"Державники" працюють, правда, і страшне заздрять нам, не державникам. Але в них зарплата зате буде...

  

Безкоштовний лайфхак як схуднути до свята, коли хочеться, але залишилось пара тижнів, а не три місяці? Дуже просто - грип, і за тиждень сукня сидить, наче на тебе зшито  І ще й прес підкачаєш, поки кашель 

В мене сьогодні вихідний, день, коли я зазвичай сплю, десь до одинадцятої ранку. Дозволяю собі пару раз в тиждень гарно виспатись, бо зазвичай пізно лягаю і тричі на тиждень рано встаю. От і сьогодні мала намір спати до упору, але чомусь саме в такі моменти по закону підлості - ВСІ ДЗВОНЯТЬ!)) Першим набрав мене брат, в нього температура, хотів проконсультуватись щодо ліків. Ну це таке, думаю засну. Тільки задрімала - звонить замовниця, я зітхнула, але що поробиш, справи то таке ж святе діло як і брат)
Ну, думаю, фігня, спробую заснути. Через 15 хвилин знову дзвінок, невідомий номер, трохи здивувалась, бо знаю всіх, хто може зателефонувати на цей номер телефону, робочий в мене інший, туди часто дзвонять з незнайомих номерів, але саме на цей - хто б міг бути?
Беру слухавку, і починається цікаве - чийсь трохи захеканий голос, явно наче в коридорі, бо характерна акустика, і з голосами на задньому фоні, гучно і з натиском починає говорити :
- Ви мені поможете? Поможете?? І ще щось нерозбірливо.
Я:
- Стоп. Ви кому телефонуєте?
Він:
- Вам!! Ви поможете!? В мене пропав БАРАН, ви поможете??!
Я злегка офігіваю і перепитую:
- Що допомогти? Який баран??
Він :
- Баран пропав, вкрали! Сказали подзвонити вам, ви допоможете!!

Ось тут я вже проснулась))) Ну, думаю, ці школярі, не можуть нічого нового придумати)) Тому просто відключилась і зітхнула вже дужче, бо я ж виспатись хотіла.. Та чорт з ним, спробую ще заснути. Але, як ви здогадалась, не доля. Через пару хвилин з цього ж номеру знову дзвінок.

Сьогодні день був офігенно прекрасним, як для лютого. Враження було наче кінець березня чи навіть початок квітня, коли морозець надає сонячному ранку отой особливий запах весняної свіжості (який роками намагаються розгадати і додати до прального порошку, а не виходить і близько), і якому надають завершеності синички, цвірінчання яких каже - таки да, тобі не здається, це таки весна!
Але передчуття весни для меня в цей день проявилося геть інакше, і вже майже вночі, коли не видно сонечко, синичок і нічого не пахне.
Я по власному подвір'ї ходжу вночі без світла, маю щастя пам' ятати рельєф і повороти) І тому мені було великим здивуванням повертаючи за кут літньої кухні добре так отримати по спині і нижче чимось довгим, твердим і явно бажаючим мені гарної ночі :).
Дістала мобільний, присвітила - сапа, якась ще городня фігня з трьома пальчиками і граблі, на які я так влучно і стрімко наступила. Це мама, приваблена сонечком і синичками вже наготувала, скоро ж вже можна буде .. :)

Так от власне про передчуття весни. Варто тільки нагнутися чи сісти, і відразу ну просто попою чую - весна скоро!!

Останнім часом стала я якась романтична, що на мене мало схоже, а тут от різні дурниці в голові і все. Дійшло до того, що навіть споглядання сірих мокрих осінніх дахів якоїсь промзони в мене викликає захват, якби тільки в такій от компанії