От чого нам так не можна... 

  Люблю спілкування з людьми, найбільше за те, що розумний співрозмовник наштовхує на цікаві думки й роздуми. Хоча в цих думок часто така звивиста стежка, що здогадатися, що саме було поштовхом до них, не зможе ніхто, і при спробі пояснити всі згадують дві речі, існування яких наукою не доведено - божу мать і жіночу логіку))

  Так і цього разу - Вал-на своїм коментарем про запитання за кілька днів довела мене до роздумів, а що таке, власне, оті "зміни в житті на краще"? Чим вони вимірюються? Невже справді відчуваються? Якісно, кількісно - що це?

  Просто знайома чекає, навіть не так - ЧЕКАЄ, і вірить, що яаааак все зміниться! Яаааак покращає все!

  Спробувала це до себе якось прикласти - та життя змінюється весь час, і в мене весь час, як подумати, на краще. Ну, або я просто оптимістка 

  Ну і картинка, з інстаграму, від знавця таких питань Гуся 

  

  В новинах подивилась цілий сюжет про вигадливість сучасних колекторів - ті шантажували боржників, не сказали кого, але скоріше всього жінок, тим, що виставлять на загальний огляд оголені фото боржника, хоч і зроблені в фотошопі.

  Схема, чесно кажучи, не нова, вже траплялось чути про таке, коли шахрай-шантажист вимагав гроші в дівчат, вибираючи тих, в кого в соцмережах активні сторінки і багато "друзів". Тоді діло набуло розголосу через самогубство однієї з дівчат. Мені дуже запам'яталось, коли одна з жертв розповідала зі сльозами, як вона не змогла назбирати космічну для неї суму і він таки розіслав ці фото всім її 450-ти підписникам. Вона навіть змушена була переїхати в інше місце, так їй було соромно. Хоча мене здивувало навіть не це, а те, як повелась велика частина тих "друзів" - багато хто взявся поливати її брудом в коментарях до фото, і заніс в свій "чорний список".

  Мене вчора якраз намагались підначити легким дружнім шантажем на схожу тему, і головним моїм аргументом у відповідь було - давай, пиши! мене давно не хвилює що хто про мене подумає, і в цьому ключі теж))

  Я реально не розумію і зараз - чому ота дівчина з 450-ма друзями така розтяпа?? Одна річ коли, наприклад, колишній захотів помститись і зненацька виклав реальні пікантні фото, тут дійсно вже як є, і то що - життя зупинилося? Навпаки! Тепер хоч побачиш реально, хто як до тебе ставиться, і хто тобі справді друг. Але ж її за два тижні попередили, що розішлють фото. Я б вже десять разів розіслала цим "друзям" лист, де все розповіла, і попросила б з розумінням поставитись до ситуації і навіть більше - підняти масово цю тему щоб попередити можливих інших жертв. Але навіть якби розгубилась і протупила це зробити - однозначно б не стала поводитись наче я в чомусь винна і переїжджати в інше місто.

  От чому?? Що тут такого? Нікого не вбила, нічого не вкрала, а все інше - то природньо, кому цікаво може подивитись, якщо ніколи не бачив. Тим більше якщо фотошоп.

  Чому в нас таке дивне виховання - порушив закон і мораль хтось - а винною маю почуватися я? Як на мене найвірнішою є позиція, яку колись озвучив один мій друг - "если я выйду к Дюку когда там полно людей, стану и крикну - я онанист!! вот что случится? Да ничего, ну попялятся на меня с интересом, возможно кто-то из знакомых через год вспомнит, но ведь не более. Главное - как я сам к этому отношусь, вот и все"

  Ось і все. Хотіла ще голосувалку зробити, але наперед здогадуюсь про результат)) 

  Сьогодні День полювання на чоловіків. 

Інтернет рекомендує виходити на полювання в вечірні години, коли чоловіки гірше бачать, і не забувати, що рухатись треба повільно й плавно, щоб не злякати цих великих, сміливих зграйкою , але дуже полохливих поодинці самців 

  Як на мене цього року свято полювання припало на не дуже зручний день, неділю, але хіба це зупинить справжніх мисливиць? Довго думала про відповідний фемінітив 

  Ну і картинка, не зовсім в тему, але... 

  

  Для всіх хазяєчок - рукодільниць, які люблять своїх чоловіків (не важливо кого - дідуся, батька, чоловіка, сина чи внука) поки морози не минули, хоча й нашими вітряними, холодними веснами теж згодиться 

 

  Я. 

  Для тих, хто мене не знає (бо знають тільки друзі), але має бажання доколупатись.

  

Не думала, що чесно висловлена думка про алкашів здатна аж настільки зачепити когось з них, що хлопчина прийметься просто таки закидати мене притягнутими за вуха висновками і образами, які на його думку мають мене якось зачепити.

Перш за все так і залишаюся на своєму щодо алкашів, хворі люди, залежні від алкоголю, і постійно себе виправдовують різними відмовками - в кого просто душа болить, а от Жора, бідолаха, якого це образило - він просто тонкої душевної організації, не такий бездушний слон як я, от! Він бухає не тільки через несправедливість світу, а й зі співчуття до тих, кого в світі образили!!

Щойно подумала, що при цьому ображати когось йому самому - норм, світ при цьому не постраждав)))

  Бідолаха так розпереживався, шо наваяв мені в блозі підряд більше тридцяти (!!!) коментарів, однообразних і малограмотних. Я їх навіть не читала, ну перших п'ять, а тоді як понеслось... Словесний понос, здалеку видно.

  Мені, власне, цікаво - полегшало хлопчині, виговорився? Я тут не перший рік, добре знайома з його тяжким життям пілкаблучника, вічно пригніченого жінками начальницями красунчика, змушеного спати з власною начальницею, щоб не виперли з заробітної роботи. І в цю п'ятницю він пив не просто так, а від несправедливості життя - бо якась дівка отримала в подарунок круту тачку. І тут я - зі своїм "ти просто алкаш")))

  Взагалі мені дуже жалісливе і огидне видовище чоловік, що воює з жінкою, намагається їй, незнайомці, щось довести, самоствердитись, а тим більше не в реалі навіть, де явно кишка тонка своїй начальниці в очі сказати що про неї думає, а отак, з анонімною опоненткою, з малодушним відчуттям безнаказаності за сказане, і тут же рота ніхто не заткне, пиши скільки хочеш, і не переб'є, що важливо!))))

  Жора - полегшало?))))) в моєму блозі помстився всім жінкам свого боягузливого секретуточного життя, починаючи з строгої мамки, і закінчуючи тією красунею, що тобі відмовила останньою?))))

  П. С. Коментарі я реально не читала. Спочатку пропустила перші, бо маю справи в реалі, а тоді як побачила, що вже п'ятнадцять підряд - зрозуміла, що й не треба, хлопчик просто хоче виговоритись))) . Кому цікаво їх хоча б перерахувати - це до замітки "Навіяно однією розмовою". До речі ніщо інше не дає про людину краще уявлення, ніж те, що він пише комусь, щиро намагаючись образити 

От дідько, хочу тепер цю спідницю  . Хто купував щось на Аліекспрес - це важко? 

  Розмова була про складність знайти свою половинку на сайті знайомств, і про адекватність оцінювання себе як чоловіка - бо всім треба самодостатній, "справжній чоловік", а мій співрозмовник себе то "оцінює адекватно".

  Так от щодо оцінки того, хто для кого кам'яна стіна і справжній мужчина - пригадалось мені одна життєва історія.

  В мого вже покійного батька був друг, той, що справжній - дядько Микола, кремезний солідний вусань, прораб в великій ремонтній компанії. Начальник невеликий, але дуже навіть значущий, якщо знати контингент робочого класу в його підпорядкуванні - тільки дай слабину і робота стане, бо то зап'ють всі, то засаботують - гроші то за місяць дають, а не за об'єкт. В пана Миколи дисципліна була на висоті, бо мав репутацію - двічі в молодості відсидів за "хуліганку", з нанесенням середніх і тяжких. І з роками розуму і витримки побільшало, але запальний характер і кулаки залишились ті ж.

  Але була в нього маленька слабкість - раз на кілька місяців пан Микола "йшов в астрал", себто в глухий двотижневий запій. А з його характером він не ризикував і пив вдома, практично не виходячи і тим більше не з'являючись на роботі.

  Я коли дізналась, навіть здивувалась - як його жінка, маленька, йому по плече, худенька, сприймає це нормально  На що батько відповів, що все в порівнянні, і якщо рівняти його з першим її чоловіком - то він святий - любить її, балує, ніколи руку не підніме, заробляє добре, а від неї то всього - два тижні помовчати. А от перший чоловік був наркоманом - лупив як сидорову козу і жили як бомжі, бо всі гроші відбирав на дозу.

  Все завжди залежить в житті не від "об'єктивної оцінки себе", а суто від того хто що шукає, і з чим чи ким тебе порівнює. Тим більше якщо ти - справді достойний, адекватний чоловік 

  У батьків квартира на другому поверсі, а на першому маємо "чудових сусідів", вірніше хлопці нормальніші, а от сестра в них ще та подруга. І тут дзвонить вчора, мені, бо я єдина, хто з нею взагалі розмовляє з моїх, з "наїздом", що ми знову топимо їх на кухні. Знову - бо таке в неї мінімум раз на рік буває, а так і частіше. От знову - ви нас топите, по стіні тече, шпалери вже відстали!! Пообіцяла як приїду розібратись, бо я в батьків буваю раз в кілька днів, після п'ятого" потопу" вже не вірю, але а раптом щось таки десь тече? Приїхала, облазили з сестрою навколішки кухню - все сухо. Та й чому там текти непомітно - єдина річ, підключена до води, це газовий двоконтурний котел.

Дзвоню любій сусідці, спочатку хотіла спуститися на поверх нижче і поговорити наживо, але передумала, я ж її знаю)) Кажу - Іра, не знаю, що в тебе там, але в нас сухо. Так їй це не сподобалось, почала на мене кричати, мовляв йди до мене, подивись як стіна мокра! Ага, зараз. Зробила їй зустрічну пропозицію - кажу давай так, ти мені даєш 500 гривень, і йдемо не до тебе, а до мене - якщо в мене сухо, я ці 500 гривень залишаю собі, якщо знайдеш, де текло - оплачу нові шпалери.

  Чогось не погодилась, обматюкала мене і трубку кинула. Хороша ж пропозиція ніби...