Снова боль, как могу, скрываю.С глаз подальше людских бегу.Где-то дымным костром остываетСчастье наше на том берегу.Посижу в призрак ночи тупясь,Отрешенный и сам не свой.Повернула тропинка крутоВ те места, где звериный вой.Беспокойно вода журчала,О себе подавая знак...Это грусти моей начало.Что-то в жизни моей не так!

Все мерещутся поля,Сколько глаз - пшеница...Захотелось журавля,А в руке - синица!Расскажи куда летишь,Песенная птица?Только с чем тебя сравнить,Бедная синца?Я синицу отпущу,Некуда ей деться.Побегу за журавлемПо тропинкам летства.Он весной к нам прилетит,Крыльев свист я слышу.На одной ноге стоитНа отцовской крыше...Я поймал и упустил,Вот какие страсти.Удержать не было сил.Да и жаль отчасти.А теперь не те дома,Этажи в полнеба.Журавля мне не поймать,Где я только не был!С глаз слинял мой идеал,Вряд ...

Читати далі...

На зелений вогник світлофораДибала щосил баба Федора.Залишилось кроків небагатоДо апеки шлях свій подолати.Ліки треба взяти.Ломить руки.Та на здачу - печиво онуку.А сержант ДАІ ходив в пошані,Зовсім протилежні плекав плані.Гроші з водіїв наскуб ще зранкуЙ поспішав потішити коханку.Взяв коньяк і дорогі наїдки.То ж в коханні не відмовить Лідка!А дружина - курка сидить вдома.Розважа дітей та спить, бо втома.Мчав сержант,це ж служба його звітна.Й не дивився на червоне світло.Збив стару...

Читати далі...

Серізь ці маски,маски,маскиБез початку і кінця.Не пролл'єш на образ ясність,Не зітреш весь грим з лиця.І належне треба дати,Посміятись любим все ж.Будеш дурнем прикидатисьДовше в світі проживеш.Маску зняти ризикуєш -Раптом втратиш все добро.То ж ретельно вовк маскуєПід вівцю своє нутро.Маски в сьомому коліні.Не збагну я в чому суть:Перед нами тільки тініДиних привидів повзуть.Світлячки в болоті гинуть,Сумно згадувать про це...Намагаюсь жить без маскиТа плювки летять в лице!

Даже плюнуть не имею смелость,Воспитали все таки меня.Заполняю чтением пробелиЛистик жизни выходного дня.Как-то не умею веселится,Не стоит никто у ног с кнутом.Предлагают просто в дризг напиться.А потом?Что делать мне потом?Ну, короче, просто я расстроенНа распутье лета и зимы...В книге отыскал своих героев,А они такие же как мы!

Ми сьогодні так упали низько,Що в душі ні бога, ні святих:Обдираєм бронзу з обелісківІз стовпів зриваємо дроти.Ми такі занедбані й самотні.Голод - він не сором, що не спить.Озираєм пильно кожен смітник,Щоб з відходів щось не пропустить.Щось знайдеш і те із руки вирвуть.Не життя - пусте й гидке кіно..Ми давно вже.б вилізли із прірви,Коли б знали де у прірви дно?

Мій тиск у нормі. Не болять суглоби.І апетит прийшов до звичних страв...За тиждень Кашпіровський всі хворобиНадійно в нашім місті розігнав!Ми на сеанс ходили: я і жінка,Хоча й в пивбар тягли товариші.Цілителю віддав усі червінці,Тепер напостимося від душі.Разючі в організмі стались зміни,Прозорим став віл лікарських програм...До нас прибуде ще й цілитель Вінник,Як ще дістану гроші, всі віддам!

Ни в какие сны не верю,Потому как крепко сплю.Сердцу - бешеному зверюРасслабляться не велю.Верю в скорый бой игрушек.Отвергаю стук и грюк.Берегу от злости душуВ смене Севера на Юг.В испытаньях личной долиСвой не выстроил редут.Дам душе и сердцу волю,Может, к счастью приведут!

Мы возили сегодня мебель.Мы работали. Не скучали.Не коптили напрасно небо.Мышцы восемь часов качали!Отступали на время беды,Оттеснил их расход сервантов...Просто так, на велосипедеМчалась резвая девушка в бантах.

За горизонтом горизонт,В жизнь широко открыты двери.Но та же жизнь - армейский фронтДля тех, кто в ней не лицемерить.Горька. Хмельная. Холодна ...Путь между счастьем и бедою.Ныряй, если достнеш дна!Плыви, но лишь не за водою!И снова сердце как набатЗвенит. А ты киркой шуруешь.Жизнь - поле мужества, солдат.Ты в бой идешь. Иль маршируешь!