Пізнє прозріння
- 06.07.14, 13:16
То смеркається, то світає...Час продовжує власний біг.А матуся усе чекаєНас із мандрів на свій поріг.Вічно в клопотах хилить спину,Пироги невтомно пече.І краєчком, бува, хустиниВитира сльозину з очей.Ми ж у свята батьків вітаємЛегким розписом телеграм.Рідко списуємось листами.І не балуємо рідних мам...Знову сонце за обрій сіло.Мало вогників на село...Це дитинство мені наснилось,І прозріння нарешті прийшло.Не виходить лікті кусати,На листи проставлять печать.Відійшла на спочинок мати,Бо...