ПРІРВА

Ми сьогодні так упали низько,
Що в душі ні бога, ні святих:
Обдираєм бронзу з обелісків
Із стовпів зриваємо дроти.
Ми такі занедбані й самотні.
Голод - він не сором, що не спить.
Озираєм пильно кожен смітник,
Щоб з відходів щось не пропустить.
Щось знайдеш і те із руки вирвуть.
Не життя - пусте й гидке кіно..
Ми давно вже.б вилізли із прірви,
Коли б знали де у прірви дно?