Осінні гори. Воловець-Мукачево

Тут вчора один таваріщь видав в фейсбуці півтони тексту про покатульки в неділю при тому каже що то ліпше, ніж 7 сезонів Сімпсонів поспіль.

Цю річку ми перетинали разів зо сім, а як називається -- забув...

Місцеві породи -- прапра-корова видно согрішила з буйволом.

Через кожні 20 км зупинка. Вибалакатись і посьорбати водички. Вода до речі стає противно-холодною у цій порі року.

Старі розвалені мости -- казковий дестрой.

Воловець. Звідси ми й починали дорогу.

Кусок гір, нічого особливого

Ближче до Мукачево зацінюєр місцеву архітектурку недавнього часу. Новобудови вже йдуть з іншим закосом.

Розказую як є на той випадок, якщо буде знов кудись кликати:
- ставати треба зранку шостої години. Що само по собі напряг;
- через збитий режим наступні пару днів не буде сили сидіти вечорами в неті;
- більшість лоботрясів, яких підписуєш зіскочуть в останній момент. отож, готуйтесь їхати мінімальною купкою;
- вай-фаю нема...
- графіка в цю пору року нікудишня. Карпати виглядають гірше, ніж на моєму нетбуці-дворнязі; Значить красівих селфі для гарного соціального резонансу не вийде;
- доведеться педалити 80км+ і робити вигляд, що дуже від того тащишся;
- якщо не береш фотік, матюкаєшся, бо потім всеж находиш прикольні кадри;
- вода в флязі стає паскудно холодною;
- якщо береш -- можеш не встигнути на електричку;
- багато не вип'єш. Залишки здорового ґлузду кажуть не брати більше 50 грам коньячку;

Єдиний можливий бонус від цього непотребу -- повна перезагрузка працездатності (актуально для всяких компутерних задротів). Сьогодні в мене другий понеділок, а при всіх напрягаг температура мізків лишається в межах 36.6.

Джерело