Любов

Не пам`ятав я ще себе,

А вже любив тільки тебе.

Три довгі роки я тебе кохав,

І час для мене наче завмирав.

Не пам`ятаю жодного слівця,

А тільки погляди, що довгі – без кінця.

По вулиці ішли ми тільки разом,

Любов покрила нас неначе сказом,

І ми були найкраща в світі пара,

Тепер залишилась від того одна лиш тільки мара.

Чи мара то, чи може що інакше,

Та ладен все віддати я, щоб повернути те інакше.

Ми танцювали краще від усіх

Бо на душі у нас стояв веселий сміх.

Бо ми щасливі вже лише від того,

Що ми знайшли один одного.

Бо почуття було взаємне,

І аж ніяке не таємне.

Бо пристрасть, волю, свято, відчуття

Ми віддавали в танці почуття.

Бо ми захоплено кружляли,

Уваги ні на кого не звертали:

Ні на батьків, ні на журі

Бо віддані були лише собі.

Чим підіймалися ми вище,

Тим почували себе ближче.

Лише з тобою до мене любов завітала,

І гарних пісень у душі заспівала.

Я хочу, щоб знову тікали з уроків на вулицю ми,

Щоб знову у щічку мене цілувала так приязно ти.

Щоб знову час любові та щирих почуттів

У нас у серцях навіки закипів.

Де б я не йшов, шукаю лиш тебе,

Твої блакитні очі, волосся золоте,

Твої тендітні губи, обличчя молоде,

Де б я не йшов, шукаю лиш тебе.

У кожній дівчинці тебе я виглядаю;

Хоча б маленьку звісточку про тебе я шукаю.

Ти світ моїх очей, ти радість моя мила,

Ти марево моїх ночей, ти мого серця сила.

Бо ти любов моя єдина,

І я хотів від тебе мати сина.

Та раптом щастя все скінчилось,

У морі все неначе утопилось.

У морі сліз, сліз наших із тобою,

Коли сказала ти, що більше не побачимось з тобою.

Тримала за руки мене тоді,

Казала, що залишимось на самоті.

І руки раптом опустила,

І крізь вуста тихенько пропустила:

„Батьки мої переїжджають,

Мене з собою разом забирають.

І буду в іншу школу я тепер ходити,

І вже без тебе буду завсігди сидіти.”

І розійшлися враз наші стежки,

І розійшлися по домівках  навіки.

Тоді, неначе, закінчилося життя,

І з того часу вимовляю одні й ті самі слова:

„Я ладен померти, я ладен віддати життя,

Я ладен загинуть, я ладен піти в забуття,

Я ладен зробити усе,

Щоб лиш повернути тебе.”

Хоч тебе зараз поряд  нема,

Та я вірю, що знаєш усе це сама.

Прошіптую я про себе:

„Щоб лиш повернути тебе.”