Про землю

Найбільш эфективний шлях використання землі- конкурс оренди земли.Це коли земля здається в оренду за конкурсом і за участю представників сільради терміном не менше 5 років і не більше 25. Завдяки конкурсному договору оренди в ньому можна закласти усі вимоги власника, сільської громади, агротехніки, екології.Через конкурс можна продавати право користування землею, але не саму землю, оскільки вона творіння природи, а не людини.
Перетворення землі на товар призведе до великих проблем в суспільстві -появленню латифундистів і челяді -тих, що розтринкують прибуток, росту експлуатації працівників, розвалу инфраструтури села, жорстким конфліктам між власником і громадою за використання доріг, пасовищ, водойм. Повністю зникне принцип-земля належить тим хто її обробляє.(Адже під цим гаслом проводили распаювання землі.) Тому вести мову про любов до землі буде зайвим.
  Усе це тому, що земля не є повним товаром, вона не є здобутком деяльності людини. Вона специфічний засіб виробництва, яке все не можна перевезти розібрати і зібрати .Її можна тільки експлуатувати эфективно або по по-варварськи. Щоб варварства було менше потрібен держконтроль.На власника вплинути буде дуже складно.В результаті втрата керованості, соціальні конфлікти, вірогідність розвалу держави, а охочих иностранців  на землі України предостатньо.

Землю ділили на паї під розмови. що потрібний эфективный хозяїн, а це тільки той, хто на ній працює і живе.Тепер охмуряють розмовами про эфективного власника землі. Мол той хто її купить- її не закидатиме.
Тільки чому маса заводів і фабрик куплених за бесцінь покинуті або ледве ворушаться? Тобто эфективность не завжди залежить від форми власності панове. Питання в тому що земля загальнонародне надбання, а деяким пройдисвітам дуже хочеться її привласнити і отримати надприбутки. До цих "дбайливців" рідної землі приєднався і В.Литвин. А як же його ствеждення- " землю і душу не продають".

При сьогоденній ментальності в Україні, продаж землі може привести до втрати незалежності України і зникнення села.