Керівника проекту "Дорожній контроль" Ростислава Шапошникова вивезли в ліс і побили. Як він сам заявив міліції, на нього напали двоє невідомих, заштовхали в джип «Гранд Черокі», де сиділи ще двоє їхніх спільників, і вивезли в ліс під Києвом. Там Шапошникова жорстоко побили. "Він не може встати з ліжка, у нього гематоми на голові, розсічена брова. Це не просто хуліганський напад. Йому одягали пакет на голову, душили. Судячи з усього, це пов'язано з нашою діяльністю", - розповів "Сегодня" керівник прес- служби "Дорожнього контролю" Єгор Воробйов.

"Дорожній контроль" проводить рейди, фіксуючи порушення в роботі даішників.

сайт:http://roadcontrol.org.ua/

посилання на сайт як допомогти: http://roadcontrol.org.ua/node/564

Яке почуття виникає у Вас при згадці про президента України Януковича В. Ф.:

• 1.Радість: 2%, 12 голосов
• 2.Захоплення: 1%, 5 голосов
• 3.Гордість: 4%, 19 голосов
• 4.Байдужість: 6%, 30 голосов
• 5.Презирство: 62%, 310 голосов
• 6.Страх: 1%, 6 голосов
• 7.Ненависть: 11%, 54 голоса
• 8.Жалість: 3%, 16 голосов
• 9.А хто це такий: 2%, 10 голосов
• 10. Своя відповідь: 7%, 36 голосов

У світі злому іхолодному,

де щастя зітканез прощань,

чи ми пробачим одне одному

цю несподівану печаль?

Чи будем вік себе картати?

Але за віщо, Боже мій!

За те, що серце калатати посміло в ніжності німій?!

За ті передані привіти?

За тихий погляд, що п'янить?

Нехай це сонечко посвітить.

***

 Тепер пора прощатися нам. Будень.

 Ця казка днів - вона була недовгою.

 ***

 Хтось ними плакав, мучивсь, болів, 

 Все повторялось: і краса, й потворність. 

 ***

Очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен. Мов тихий дзвін гірського кришталю, несказане лишилось несказанним.

Життя ішло, минуло той перон. гукала тиша рупором вокзальним. Багато слів написано пером. Несказане лишилось несказанним.

Світали ночі, вечоріли дні. Не раз хитнула доля терезами. Слова як сонце сходили в мені. Несказане лишилось несказанним.

От, я й вирішив поглянути на минулий рік очима отого практичного знайомого (який зараз шкодує за свій вибір), не обтяженого високими матеріями, адже таких «знайомих» в Україні більшість. Отриманий результат звів до таблиці, де відобразив, що за рік отримали Україна, її президент і її рядовий громадянин, себто я, взявши тільки соціально-економічні показники... От, що вийшло:

Україна в міжнародних рейтингах	Україна в зміні цін			Президент України та його сім’я	Я, як громадянин, України
1	2			3	4
1.Конкурентноспроможність Рейтинг  укладає Світовий Економічний форум. Україна в ньому впевнено прямує донизу. У 2010 році вона займала 89 місце, а ще торік була 82. Випереджають її в рейтингу Аргентина і Албанія, наступні за Україною Гамбія і Гондурас. У групі "Інститути" наша країна втратила 14 позицій, спустившись до 134 місця. За показником  "незалежність судової влади", Україна на 134-му місці За "марнотратством державних коштів" - на 131-му, "Хабарництво" - на 127-му, "Довірою до правоохоронних органів і політиків" - на 122-му,  "Організована злочинність" - на 116-му.  «Кількістю процедур для відкриття бізнесу» Україна на 99 місці, разом з Ботсваною, Кот-д’Івуаром, Малаві, Мозамбіком... 2) рейтинг якості життя Щорічно складає ірландський журнал International Living. Україна опустилася з 68 на 73-е місце, поряд з такими державами, як Марокко (71), Намібія (72), Ботсвана (74), Тринідад і Тобаго (75) і революційний Туніс (77). 3)Рейтинг економічної свободи  За рейтингом економічної свободи Україна посіла останнє місце із 43 країн Європи. ї економічну систему фахівці Heritage Foundation та газети Wall Street Journal оцінили як репресивну. Україна цього року посідає 164-те місце зі 179 країн світу, погіршуючи свої показники кілька років поспіль. 4) Показники інфляції в СНД Україна посіла перше місце серед країн СНД за показниками інфляції.	Назва продукту	Ціна на кінець 2009	Ціна на кінець2010	1)Журнал "Корреспондент" оцінив вартість активів Президента Віктора Януковича і його сім'ї в 100 млн доларів, поставивши його на 64-е місце в списку 100 найбагатших українців. 2) Офіційно за даними Держмит служби, протягом 2010 р до межигірської хатинки Януковича завезли матеріалів на суму 152 672 399, 14 гривень, тобто понад 19 мільйонів доларів. Лише дерев'яних дверей Гаранту закупили 11 штук на суму 1 397 млн. гривень - по 16 тисяч доларів за одні дверцята (не знаю чи ввійшла люстра за 50 тис. дол.). 3) На святкування дня народження гонорари артистам обійшлися в суму близько 1 млн євро, президент з'являвся на публіці в туфлях зі страусової шкіри, вартість яких складає мінімум 1,5 тисяч доларів. Журналісти також виявили у глави держави дорогий годинник: IWC вартістю близько 20 тисяч доларів і Zenith з білого золота ціною 10 тисяч доларів 4) На банківських рахунках у Януковича - 1080 тисяч гривень. 5) Вертоліт Януковича – втричі дорожче, чем вертольоти Путіна і Обами, за приблизними оцінками його вартість складає 17 млн. доларів без оздоби салона 5) В автопарку Януковича додалось 3 авто за 4,2 млн 6) Олександр Янукович через підконтрольне йому ТОВ «Донснабтара» скупив 100% акцій «Всеукраїнського банку розвитку» . Вартість цього поглинання, за офіційними даними, становила 110 млн грн.	Зарплата за рік НЕ ЗМІНИЛАСЬ – все інше див.колону 2.
	Бензин 95 Газ для нас. Гречка Олія Картопля Овочі Цукор Вода (П’ятихатки)	7,15 73,2 5,12 9,26 3,24 7,65 7,38 4,0	9,50 109,8 13,21 12,10 5,24 9,75 8,89 8,5

Маємо здорового чоловіка середнього віку, який себе вважає недурним, достойним називатись homo sapiens («людина розумна»!, себто здатна контролювати розумом свої інстинкти), який у весняну пору року їде за кермом свого авто. Замість того, щоб уважно дивитись на дорогу, з метою оминути всі ями, неполадані при демагогах і ще більш роздовбані при «професіоналах», він починає витріщатись на стройненьку фігуру особи жіночої статі в коротенькій спідничці, яка йде неподалік. При чому, необхідно врахувати, що дія відбувається в невеличкому провінційному містечку, де майже всі один одного знають, і про особу в спідничці відомо, що сірої речовини в її миленькій голівці з акуратною зачіскою вистачає якраз на те, щоб запам’ятати до сьогоднішнього вечора чим закінчилось вчорашнє теле-шоу і підібрати кофточку, яка пасує до її спіднички. Так, от ця вершина земної еволюції, яка переміщується, керуючи складним механічним пристроєм, завдяки іншому складному механічному пристрою насолоджується чудовою музикою, при цьому встигаючи завдяки третьому пристрою давати цінні поради за сотні кілометрів; як останній гамадрил витріщається на особу протилежної статі.

2.ЩО ТРЕБА ЗРОБИТИ, ЩОБ НЕ ТАРАЩИТИСЬ? (опитування)

• Трахнути дівулю і, заспокоївшись, розмірковувати над вічним і духовним: 15%, 2 голоса
• Одягнути, як в коня, шори: 8%, 1 голос
• Стати президентом і літати на вертольоті: 38%, 5 голосов
• Научитись медитації: 8%, 1 голос
• З нетерпінням чекати старості: 8%, 1 голос
• Свій варіант: 23%, 3 голоса

Львів. Це місто для мене особливе. Місто – чудової архітектури, особливої оригінальної філософії; місто, де український дух є невід’ємною частиною європейського... Прогулявшись вулицями цього міста, відразу хочеш намалювати картину, написати музику чи вірші...Ні, звичайно, наш, далеко не найкращий час, відклав на Львові свій відбиток, символом якого для мене є скляна потвора Укрсоцбанку павпроти пам’ятника Міцкевичу, що нагадує синець під оком статного інтелігентного університетського професора...

Київ. В певному сенсі це рідне для мене місто, адже тут пройшли студентські роки, залишились друзі і спогади молодості. Це місто, яке свого часу, мабуть, ні в чому не поступалось Львову за інтелігентністю і європейськістю. Зараз – це випещений та самовдоволений  бізнесмен на БМВ останньої моделі в дорогому костюмі і в годиннику від «бріоні». І, коли ти починаєш бормотати йому щось про студентські роки і спогади молодості, він поблажливо і неуважно слухає, думаючи в цей час про свої бізнесові справи і час від часу відповідаючи по своєму «верту». Він не такий пихатий як москвичі і завжди відповідає на дзвінки родичів з провінції, питає про їх справи і здоров’я,  але жодною копійкою їм не допоможе, бо родичі родичами, а бізнес бінесом... 

Кривий Ріг. Ну, звичайно, в першу чергу – це найдовше місто і ГОКи з «Криворіжсталлю» («Арселорміттал»), які зробили це місто найбільш забрудненим містом України 2010 року. Якщо не зважати на інтриги навколо гігантів індустрії, місто живе нехитрим життям пролетарія.  На відміну від дніпропетровського франта, цьому парню повезло менше... Він, також, пішов працювати на завод, але став тільки кваліфікованим робітником, який живе на свої 4-5 тис. на місяць і цілком задоволений життям. Ні, час від часу він бормоче щось на адресу більш удачливого Дніпропетровська, але це несерйозно. Якщо ж ви почнете з ним розмову про політику чи мисецтва, то почуєте відповідь накшталт: «Ми в університетах не обучались» або «Начальству видніше».

Запоріжжя.  На перший погляд це копія бізнесмена-Дніпропетровська, тільки менш удачлива – та ж показна розкіш, той же поспіх в погоні за грошима, правда, в дещо менших масштабах. Але є два моменти, які суттєво різнять це місто.

Перший момент – це ДніпроГЕС – велична споруда, яку неможливо не помітити, будучи в Запоріжжі, і яка викликає  захват своєю величчю і повагу до міста, в якому розташована. Саме ДніпроГЕС дозволяє Запоріжжю на рівних розмовляти з більш удачливими бізнесменами – Одесою, Дніпропетровськом, Харковом, бо він (ДніпроГЕС) є «екслюзивною» річчю, що в цих кругах дуже ціниться.

Іншим, більш значущим моментом є, звичайно, Хортиця, що робить це місто взагалі особливим містом України. Проблема лише в тому, що процес замовчування Хортиці протягом значного періоду і активне перетворення Запоріжжя в індустріальне місто особисто мені нагадує  переучування в кращих традиціях радянської школи шульги на правшу. І місто майже навчилось бути правшою, тобто бути схожим на інші індустріальні міста, але з набуттям незалежності воно почало згадувати минуле і почався зворотній процес. І тепер це роздвоєння особистості доводить Запоріжжя до нервових зривів на зразок пам’ятників сталіну.

Миколаїв та Херсон.  Затишні міста півдня. Схожі своєю історією, інфраструктурою, архітектурою, населенням. Беззастережно віддавши пальму першості півдня України Одесі, може саме через цю схожість, вони запекло конкурують між собою. В радянські часи навіть ходила легенда, не знаю наскільки правдива, що, оскільки відстань між цими містами 50 км, хотіли побудувати спільний на два міста аеропорт, але миколаївське і херсонське керівництво не змогло вирішити, хто з них буде головний і тоді збудували два маленьких. Особисто я, як людина, що виросла під Миколаєвом відчував беззаперечну перевагу Миколаєва з трьох причин: в Миколаєві більша кількість населення, миколаївський футбольний клуб «Суднобудівник» мав більші успіхи , ніж херсонський «Кристал» і, нарешті, в Миколаєві був трамвай, тоді як Херсону такий вид транспорту і не снився.

           Що ще кинулось у вічі - майже в самому центрі міста між багатоповерхівками вітер носив газети, целофанові пакети та інше сміття у великій кількості. При цьому, за столиком під пиво рубались в доміно не старі ще дядьки, скоріш за все військові пенсіонери...

Черкаси та Полтава.  Чимось схожі міста. Надзвичайно привітні та затишні. Навіть, коли до них попадаєш вперше таке відчуття, що знаєш їх давно. Так, неначе потрапляєш  у стандартну двокімнатну квартиру до простих небагатих людей, за простотою побуту яких криється щось більш духовне. Тільки господар квартири, поглядаючи на козацьку шаблю на стіні, мучається головними болями, намагаючись згадати щось давно втрачене, надзвичайно важливе, але це йому не вдається – дуже вже сильно гамселили його по голові більшовики.

Вінниця.  Напрочуд толерантне і якесь неспішне місто. На жаль, в цьому місті був недовго – через справи довелось швидко повернутись додому. Та все ж звернув увагу на те, що люди в місті розмовляють досить чистою українською та російською мовами. При чому, в одній і тій же компанії одні розмовляють українською, інші – російською. Якби така толерантність була хоча б у Дніпропетровську чи Харкові, сказав би, що Україна в цьому відношенні розвивається у правильному напрямку.

Тернопіль.  Перше, що кидається в очі – це бідність. Вона старанно маскується, та все ж проступає в муніципальному транспорті, приватних авто, крамницях.  При цьому місто намагається тримати марку, будучи чистим та якимсь підтягнутим. Місто нагадує такого собі галицького інтелігента в поношеному, але чистому і старанно випрасуваному костюмі. Він залюбки підтримає з вами розмову на будь-яку тему від погоди до театру, але жодним словом не обмовиться про свою матеріальну скруту.

Чернівці.  Першого разу я побував в цьому місті ще за радянських часів і тоді, окрім чудової архітектури, місто запам’яталось двома особливостями. Перша, - якщо перейти вулицю зібралось троє та більше пішоходів, то гори світлофор не те, що червоним – фіолетовим, народ преспокійнісінько з почуттям власної гідності і правоти вирушав переходити проїжджу частину, не звертаючи жодної уваги на авто, яким волею-неволею приходилось зупинятись. 

            Іншу особливість я помітив на автостанції. Біля мене на заднє сидіння автобуса до Сторожинця присіло дві звичайнісінькі сільські бабусі, які між собою розмовляли українською. Через деякий час підійшла і сіла третя, звернувшись до них російською і всі троє продовжили розмову російською. Ще через деякий час підсіла четверта і заговорила чи то молдавською, чи то румунською (я не зрозумів) і всі підтримали розмову цією ж мовою.

КАК ВОЗНИКАЮТ  ТРАДИЦИИ?

      В клетке сидят четыре обезьяны. Чем заняться обезьянам в клетке? Конечно, они резвятся, иногда устраивают потасовки, а потом ищут друг у друга вшей и прочих насекомых в знак примирения. У них те же самые страсти, что и у людей, только проявляют они их по-своему. 

       Но, как говорится, голод - не тётка и вскоре начинает вступать в свои права. А на самом верху клетки, над самой ее серединой, висят бананы - целая связка. Обезьяны начинают коситься на пищу. 

       Сначала обезьяны пытались достать пропитание наиболее естественно напрашивающимся путем - становились аккурат под висящие бананы и тянули вверх то одну руку, то другую, то обе вместе, и при этом максимально вытягивали губы - но этого не хватало. Затем они усложнили действие - они, как и прежде, тянули вверх руки и губы, но теперь уже, плюс к этому, одновременно верещали, но и это не помогало. Потом они подпрыгивали, хватались за прутья клетки и т.д., - вообщем, старались достичь желаемого теми средствами, которые подсказывал им их рассудок. Ну и, в конце концов, конечно же, додумались пододвинуть стремянку из угла клетки в середину, прямо под банановую связку.

       Через некоторое время физический дискомфорт после бодрящего душа стал отступать, и голод потихоньку начал напоминать о себе - жрать, извините, хочется. И хочется, и колется - наши друзья периодически боязливо подходят к стремянке, трогают ее и тут же с визгом отбегают обратно. Наконец, самый голодный из них, уже второй смелый герой, решил взойти наверх. Твердое решение - необходимое условие действия - и он сделал первый шаг навстречу своей цели. Его друзья, все, как один, насторожились, особенно первый, которому больше всего досталось - он даже поднял хвост трубой в знак особого протеста. Но наш второй герой, между тем, стал неуверенно подниматься вверх по лестнице - и все его друзья замерли. С одной стороны страшно - вдруг опять из шланга…, а с другой - чувство голода вселяет надежду на успех предприятия и толкает на поступки. Второй, наконец, добрался до самого верха, несмело протянул руку в сторону желаемых бананов и… В этот момент человек хорошенько обдал его все той же струей ледяной воды и не забыл обильно полить всех остальных. Опасения оправдались. Соответственно, надежды рухнули. Все четверо, мокрые и дрожащие, опять сгрудились в углу клетки.

       Тем временем одну из четырех мокрых обезьян высаживают из клетки, а вместо нее сажают первую сухую. Сухая быстро адаптируется к местным условиям и, перезнакомившись со всеми, с чувством голода поднимает голову вверх: ой, бананы! А под ними стремянка - забирайся и бери."Странно, конечно, что их еще не стрескали - думает сухая обезьяна - хотя, может быть, все тут просто обожрались" - и быстро прыгает на первую ступеньку с целью достичь пищи. Но что же тут началось?! Три мокрые обезьяны набросились на сухую с дикими воплями. Особенно больно били первый и второй - сила их ударов была прямо пропорциональна объёму вылитой на них ледяной воды из шланга. "Что такое? - подумала сухая обезьяна - странные агрессивные действия, конечно, со стороны братанов". Но тут же нашла для себя объяснение их непонятному поведению: "Наверно у них тут традиция такая: к бананам подходить нельзя".

       Из клетки высадили еще одну мокрую обезьяну и вместо нее запустили второго сухого. Новый собрат, как и ожидалось, сначала носился по клетке, знакомясь с ее обитателями. На первых порах он пытался приставать к самым красивым обезьянам, но затем устал, потому что не обладал должным красноречием, чтобы быстро их уговаривать и обратил свой жадный взор к пресловутой связке бананов. Фрукты! Он удивленно фыркнул, дескать, неужели тут среди вас не нашлось умников, которые до сих пор не смогли их достать? Конечно же, он, по простоте душевной, решил взобраться вверх по стремянке, но тут же получил дружную оплеуху со стороны сородичей: на него набросились обе мокрые обезьяны и, заметьте, сухая (которая чтит традиции) тоже.

       Мокрых обезьян продолжали заменять сухими. Сначала вместо очередной мокрой в клетку посадили третью сухую и, наконец, убрали последнюю мокрую и запустили четвертую сухую.

       Итак, теперь в клетке сидят только сухие обезьяны, которые не знают, что за посягательство на тропический фрукт им грозит холодный душ. Но как только в клетку запускают новую обезьяну, которая вскоре норовит взобраться вверх по лестнице - все остальные набрасываются на нее с кулаками. 

                           Твої очі

           Пам’ятаєш, насміхавсь над очима твоїми

          І казав, що не бачив очей таких зроду?

         Я  назвав їх тоді жартома, несерйозно

          Очі кольору неба над морем в туманнц погоду.

 Я сміявсь, насміхавсь і, раптом, відчув-

            Голова закрутилась... серце збилось з ритмічного ходу

           Зрозумів я тоді, що звели мене з розуму ви,

Поміж нас тепер розлуки ріка 

            І не скоро ми знайдемо броду

           Як багато віддав аби знову потонути в вас

                        Панна Інна

О, панна Інна... Ім’я наче промінь сонця,

Що в росах квітів заблукав,

Заплутався у павутинні

О, панна Інна, наче казка сонна,

Прекрасна й дивна водночас.

"О, панна Інна" -, з легким губ тремтінням

Повторюю я в котрий раз.

О, панна Інна... Голос таємничий,

Що лине тихо здалека

Змальовує світи чарівні

І, потім, спогадом солодким вирина.

 О, панна Інна... Зоря в нічному небі

На мить заслухалась...

На землю кинулась у ноги панні Інні...

          ******

У нашім світі скрізь гармонія панує –

Гармонія кругом – на небі й на землі.

І стан такий неначе й імпонує,

Та все ж протест росте десь в глибині душі.

 І грають дурні в дурня, і мудреці у шахи,

І геніїв на світі відповідно до нездар,

І риби плавають, і десь літають птахи,

І  електронів стільки ж як протонів,

І на вовків повинно вистачати кіз,

І з мовчунами відповідна кількість ціцеронів,

Та знаю я невідповідність,

Принаймні у одній системі – у мені,

Та й сміх назовні, сльози ж  у собі.

 І сміх ділю на всіх,а сльози лиш для себе

Із креготом зубів в подушку, в самоті.

Та так, що потемніло небо,

Само написалось...

УКРАЇНА ДЛЯ ЛЮДЕЙ 2011

Холодного сирого ранку натовп дюдей зібрався на майдані Незалежності. Люди були голодні , змерзлі. Було видно, що більшість з них охоче пішла б звідси, але старші груп час від часу перераховували своїх підлеглих. Та й люди в спорядженні космонавтів та палицями збоку, що оточили натовп, скоріш за все, були проти.

            Тим дивніше виглядала картина неподалік, де люди під різнокольоровими прапорами намагались долучитись до першого натовпу , скадуючи «Геть владу!». Але такі ж космонавти вели з ними активну дискусію за допомогою гумових кийків та інших спецзасобів. Ті, хто оточував спокійний натовп, з німою тугою позирали на своїх колег – там було і тепліше, і веселіше...

            Президент з висоти свого росту оглянув присутніх, радісно зашкірився і, протянувши розчепірену п’ятірню вгору, весело помахав нею . Народ затих, чекаючи новин від свого покровителя.

- Здрастуйте, – повідомив гарант. 

- Ні – Президент з досадою подивився на молодого чоловіка , і два пришельця

- Слайди,- радісно знайшовся гарант,- Сьогодні ми з вами подивимось слайди про побудову нової країни. Про головну подію минулого місяця, яка стала значним поштовхом в розвитку економіки., створення нових робочих місць  в країні – про відкриття казино  в Єнакієвому – особливій економічній зоні.

-        Ну ви тут... А мені пора. Державні справи, знаєте... Вєртольот нє ждьот, – пожартував президент, чим привів щойно прийшовшу до тями громадянку з російським триколором в новий екстаз. 

       синоптики  обіцяли сніг з дощем, а треба їхати за місто, відкривати з прем’єр-міністром          нову швидкісну дорогу для автомобілів преміум-класу...

Приїхав ти, наприклад, на 5 днів. В перший день ти живеш в Україні 1900-1920 рр., тобто одягаєш відповідний одяг, живеш у відповідній хатині, просинаєшся о 5 ранку і в поле з серпом  (ледь не написав і молотом) чи волами і щоб прикажчик батогом і по-справжньому, і дітись ні’куди – ні подзвонити, ні друзів викликати, ні втекти. А потім - революція листівки, денікінці, більшовики, УНР, Махно, пожежі, тачанки і в кінці армія Муравйова, п’яні місцеві комнезамівці з такими ж комісарами десь з Пітеру...

 3-го дня хатина 1940 р., радіо з Левітаном про оголошення війни, повне нерозуміння чого тепер чекати (зрозуміло, що більшовики це погано, а німці???). Мобілізація з однією рушницю на трьох і бій через 12 годин після мобілізації на окраїні рідного села, полон і повернення додому з полону на наступний день. Повернення червоних, штрафрота, контузія (ну це вже не по-справжньому – так легенько м’ячем по голові), демобілізація...

4-го дня пахать зранку до ночі на відбудові народного господарства, перші телевізори, перші автомобілі, олімпіада...

Не біда, якби це був поодинокий випадок, але саме тут проглядається закономірність сучасної України.Зустрівши людей хоч трохи інших ніж ми самі, ми відразу сприймаємо їх вороже (до речі, ознака нецивілізованості), а якщо (о радість!!!) він з твоєї країни але

В силу природних факторів чи стану розвитку суспільства кількість митців набагато менша кількості «споживачів» мистецтва. В той же час спілкування митця і «споживача» акт інтимний, майже любовний. Тому мистець мріє знайти ідеального «споживача»на свої твори, тобто того, хто максимально точно зрозумів його почуття, переживання і, навпаки, «споживач» шукає свого митця – того, хто максимально виразить через мистецтво його почуття та переживання. Самі того не помічаючи, люди постійно перебувають в такому пошуку. Пошук певним індивідуумом музики на приймачі, телепрограми в телевізорі, чи статті в газеті говорить про те на що налаштована його «духовна антена», що він шукає для вираження своїх почуттів.

Тому так сильно розчаровують «споживачі» шансону, тупих серіалів і шоу, статтей про життя «зірок». Такі люди можуть бути непоганими в принципі – працівниками, товаришами, але вони не можуть бути хорошими «собутильниками», з якими можна поговорити по душам про все на світі, не кажучи про те, що вони не можуть бути глибокою особистістю...