Про мистецтво, як спосіб визначення людини

Мистецтво виникло, з тієї причини, що люди не могли передати власні переживання за допомогою простого побутового спілкування – мови, жестів... З’явилась потреба якось виразити внутрішній світ, передати переживання іншим. В той же час виникла потреба в сприйнятті мистецтва, тобто отримати сигнал у вигляді мистецтва (зображення – картина, звук – музика, тошо) від іншого і відчути, що це співпадає з твоїм внутрішнім світом, виражає твої почуття і т.д.

В силу природних факторів чи стану розвитку суспільства кількість митців набагато менша кількості «споживачів» мистецтва. В той же час спілкування митця і «споживача» акт інтимний, майже любовний. Тому мистець мріє знайти ідеального «споживача»на свої твори, тобто того, хто максимально точно зрозумів його почуття, переживання і, навпаки, «споживач» шукає свого митця – того, хто максимально виразить через мистецтво його почуття та переживання. Самі того не помічаючи, люди постійно перебувають в такому пошуку. Пошук певним індивідуумом музики на приймачі, телепрограми в телевізорі, чи статті в газеті говорить про те на що налаштована його «духовна антена», що він шукає для вираження своїх почуттів.

Тому так сильно розчаровують «споживачі» шансону, тупих серіалів і шоу, статтей про життя «зірок». Такі люди можуть бути непоганими в принципі – працівниками, товаришами, але вони не можуть бути хорошими «собутильниками», з якими можна поговорити по душам про все на світі, не кажучи про те, що вони не можуть бути глибокою особистістю...