Корені німецько-кацапської дружби
- 08.06.13, 14:28
І ось у книзі

Згадаймо великого Вільгельма де Рубрука, його чудове свідчення:
"Ця країна за Танаїдом (Доном. — В. Б.)
дуже гарна і має ріки й ліси. На півночі тут величезні ліси, в яких
живуть два роди людей: Моксель, що не мають ніякого закону, чисті
язичники... їхній государ і чимало люду були вбиті в Германії. Саме
Татари вели їх разом із собою, щоб ступити в Германію, тому Моксель
вельми прихильні до Германців, сподіваючись, що за їхнього посередництва
вони ще звільняться від рабства Татар" [10, с. 88].
Ми
розуміємо: "Государ" народу Моксель і його воїни, які загинули в поході
військ хана Батия в Європу в 1240—1242 роках, не могли принести в
мерянську землю відомостей про "германців". А представників фінських
племен, які повернулися з військового походу ханських військ, вижило
дуже мало, і Батий продовжував їх тримати в армії за тисячі кілометрів
від "Мерського стану". У мерянську землю з Німеччини повернулися
одиниці. Цілком зрозуміло — вони не могли оповісти всьому мерянському
народу про силу і міць германців, щоб серед усієї мері поширилася
впевненість, "що за їхнього посередництва вони ще звільняться від
рабства Татар". Це очевидно. Однак вони принесли звістку про військове
зіткнення "татар з германцями". І це стало вирішальним фактором, який
відновив історичну пам'ять мері. Тому що країна Моксель, за Рубруком, і
була країною мерянського народу. А меряни впродовж XI—XII століть
вели найбільш інтенсивну торгівлю саме з германським народом. Щодо цього
ми маємо незаперечні свідчення.
Тобто їхні відносини почалися задовго до того як царський трон Кацапстану зайняла німецька шльондра.
Коментарі