Нас ніхто не вінчав. Свідок наш – Інтернет.В нас і спільного – майже нічого.Лиш слова і слова… Й на екрані портрет,І надія хіба що на Бога… Наша доля давно вже не в наших руках,Ми бредем, як сліпі кошенята.Ми загрузли в словах, ми загрузли в гріхах,Тож на кого тепер нарікати? Ми несемо до Церкви печалі свої,Та не в силі уста розтулити,Бо стіною між нами минуле стоїть –Не здолати її й не звалити. Кожен дотик наш – мить. І кохання – моментУ жорстоко-шаленому світі.То...

Читати далі...

Край села на околиці свище розхристаний вітер -Він колючі сніжинки за комір кида подорожнім,Нахиляє додолу старезного явора вітиІ ламає нещадно колосся, від літа порожнє.Лиш поскрипує явір – він досить пожив у цім вирі,Під розлогою кроною бачив добро й лихоліття.Сотню раз понад ним журавлі пролітали у вирійІ не менше – скидав він пожовклі на землю суцвіття.…А цієї весни розцвіла білим цвітом черешня.Він побачив її ген за хатою в чистім поривіІ забулось минуле – він вірити став у прийдешнє,І в...

Читати далі...

Я вбиваю себе у собі -Роблю змушені кроки від тебе,Неспроможний лишити тобіСвоє серце, хоч крихту від себе, Розділитись на частки, на пил,На твої осідаючи губи,Над тобою злетіти без крилВ насолоді любовної згуби. Відбиватися хочу в очах,Переповнених шалом коханняІ, втрачаючи розум і страх,Твоє млосне почути зітхання. Я в нерівній загруз боротьбі,У якій переможців немає.Я вбиваю себе у собіІ в коханні до тебе згораю…

Хлопчина зі школи додому прийшов,Роззувся і ранця скидає…- Скажи мені, братику, що це – любов? –Маленька сестричка питає.- Питання твоє не таке вже й просте,Та спробую я відповісти.Для прикладу, ти ось – цукерка крадешЗ портфеля щодня, щоби з’їсти…І я все це знаю, і бачив не раз,І чув, як скрипіла підлога…Та тільки щоразу, полишивши клас,Ховаю цукерка нового!

Вона була… Метеликом прозорим,Влетівши, примостилась на плечі,І довгих літ не стало. Ніби вчораЯ знов не зміг заснути уночі.І в промені прийдешнього світанкуЯ пригадав ті роки, що пройшли.Бажання, а можливо й забаганки,Давно осіннім цвітом відцвіли.А я чомусь боявся ворухнутись,Вслухаючись у шелест ніжних крил…Минуло все, бо мусило минутись,Рожеве зникло марево вітрил.Поглине день те відчуття шалене –Можливо спав, можливо марив я.… Вона таки приходила до мене –Давно забута молодість моя!

Не замете сліди за нами вітер,Не кине листям жовто-золотим.Змарнують цвіт не мною рвані квіти –Я з кожним днем стаю таким чужим. А я ще хочу… Так багато хочу! –Впіймати іскру у твоїх очах…Я в кожен день вступаю, як на Прощу,З молитвою на висохлих устах. Ввійди в мій світ, хоч може це й не просто,Згадай чарівну магію ночейІ наші мрії, що летіли в простір,Й губились десь на дні твоїх очей. Повір словам, що я тебе кохаюЗа тисячі таких далеких миль,І в моє...

Читати далі...

Що ж, вітаю, осене! Вітаю! Знову ти ввірвалася дощами У життя, наповнене до краю Світлими і сонячними днями. Все-таки ти літо поборола, І були даремні сподівання… Та скажу «на вушко» - ти ніколи Не здолаєш справжнього кохання, Бо воно цвістиме теплим літом, Тихим вітром, співом солов’їним; В серці розпускатиметься цвітом І не зникне з клином журавлиним. А ти можеш, осене, вітрами Завивати скільки заманеться...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Йдучи якось містом, зустрів я жахливу картину: Дітиська ганяли ногами зчерствілу хлібину. І зойкнуло серце, і день став темніше від ночі, І рік тридцять третій одразу повстав перед очі,Де круками чорними смерть невблаганна літала, Де в дикому голоді нація горда згасала. Не був я, на щастя, у тому страшному горнилі, А бачу, немов це зі мною все трапилось нині:...Жнива в тому році проходили тяжко, з дощами, Та все позбирали - старалися днями...

Читати далі...

(Майже за М.Некрасовим)Колись у холодну засніжену пору, Я вийшов із лісу. Мороз – аж до сліз. Дивлюся – прямує неспішно під гору Конячка і хмизом наповнений віз.А поруч поважно (без плейєра в вусі) Конячку за ліци веде мужичок В великих чоботях, в овечім кожусі, А сам – що мізинчик! Мені по пупок.-І звідки ці дрова? – А то, ти не знаєш! Некрасова, мабуть, у школі читав? Дивлюсь по одежі – не тут проживаєш, В столиці давно від реалій відстав.У нас, як по книзі, - сім’я чималенька, А...

Читати далі...

Старий альбом мені попався в руки: Поблідли фото, зжовкли сторінки. Здається, ніби з довгої розлуки До мене знов прийшли мої батьки.Веселі очі і щасливі лиця... Ось я, маленький, в мами на руках. І знову захотілось притулиться І посмішку побачить на устах.А тут - ялинка. Новорічне свято І хлопчик-зайчик віршики чита... А далі ще такий чубатий тато Мою сестричку ніжно пригорта...А з цих світлин так музика і ллється - Я в школу йду з букетом в перший клас... А тут Амур моє &quot...

Читати далі...