часом важко визначитися щастя то чи кара...

Подруга вирішила податися у візажисти.  Пішла в школу. Ну а заодно з нею вчилася я, бо ні одна зустріч не обходилася без розповіді про уроки, визначення типажа всіх на вулиці. Справжньою карою стали брови... Брови у неї фетиш. Але й їй вдається творити дива... на моїх очах у дівчат мінялися обличчя, після зміни форми брів, акуратна дужка брівки, з-під неї ясний виразний погляд дуже міняють людей.
Найгірше то, що воно виявилося заразним )) Тепер я витріщуюся на брови всіх кого бачу, виловлюю недоліки і думаю, що тій чи іншій дамочці пасівала би інша форма брів
Не обходилося і без експериментів... Тренуються ж на кішках... Чого тільки на мені не випробовувала: і макіяжі, і зачіски. Важко було вгадати як буду виглядати після зустрічі. Найгірше було, коли на мені тренувалася перед фотосесією фарбувати губи як для глянцевого журналу і яскраво червоною помадою з блиском для надання об"єму...
 

Машка Распутіна нервово курить...

З іншого боку, спостерігаючи за нею сама багато чого навчилася ) та й не переймаюся куди піти, коли потрібна мега професійна "штукатурка"

п.с. Пишу ще по свіжих слідах, бо на вихідних вона знов до мене добралася

п.п.с. фото не моє

обіцяне :)

Двацветок, казалось, тоже о чем-то размышлял.

-- Видно трактирные потасовки довольно обычная вещь в этих краях...-- задумчиво глядя в кубок сказал он.

-- О, очень обычная. - ответил Ринсвинд

-- И, наверное, постоянно страдает меблировка, бьется утварь?

-- Мебли...а, понял. Ты имеешь в виду лавки и все такое прочее. Да, скорее всего.

-- Это, должно быть, очень огорчает трактирщиков?

-- Я как-то никогда об этом не думал. По-моему, это их профессиональный риск.

[ Читати далі ] П.С. вивчу англійську і хочу прочитати як воно в оригіналі... і страхування, і економіка... "Эхогномика  = экономика" звучить як "отраженный шум подземного духа"

Розізлити мене сьогодні вже не зможе мабуть ніщо...
зато тепер сльози навертаються на очі.
Прочитала новину, що улюблений письменник Террі Пратчетт наважився на евтаназію і зараз підписує документи.
Важко уявити, що чи через смерть, чи через важку хворобу світ більше не побачать його книжки... небагато є фантастів з таким феєричним почуттям гумору...

Жаль, що все хороше швидко минає

ППЦ, ППц, Ппц, ппц...пп..цццццццц

*ржунимагуваляюсь*
в офісі черговий шоу переворот, дівки підсіли на "Холостяка",  кипятком пісяють від одного імені Максим, обговорюють учасниць аж дим іде... Стало цікаво, спеціально полізла в тирнет дивитися на Макса, не сподобався, стало нецікаво.
Сьогодні черговий виток шоу-спіралі -- пресуха холостяка на Фокусі. Знов переполох, бо треба встановити якусь програмку (у мене на нещастя була і я то все таки побачила :( ), встановили, чекають, а тут раз перенесли час пресухи, другий... ну нарешті відбулася...  і тривала аж 10 хвилин... Народ плюється...
а питань, в тому числі від жителів і.юа назбиралося немало. Модератор пресухи -- дурепа, питання їй явно відбирали модери і.юа, бо всі хоч на грам провокативні і цікаві для читачів викинуті... все звелося до сиропно-млосного: Ким ви себе вважаєте американцем чи одеситом? чи не розчарувала вас Україна?
А ще претендують на роль новинного сайту високої культури...

пи.си. що бабство в ньому знайшло?

Сьогодні вперше, і не на фото з інтернету, а в маршрутці на сидінні перед собою бачила дівчину хвору на анорексію.... Фотки моторошно дивитися, але наскільки страшно бачити таке в реальному житті

Просто скелет обтягнутий шкіркою, без найменшого натяку на наявність м"яса на кісточках. Одягнута дівчина була в топ і штанці із заниженою талією... реально було видно як хребет кріпиться до тазових кісток, кожен хребець на спині  і кожен суглоб...
Мені вистачило кількох секунд, щоб набратися вражень до кінця життя, подякувати богові, за то що мої птахи в голові відносно мирні, а ще завзяті борці з тарганами... Далі мене більше цікавила реакція решти пасажирів. Всі чесно намагалися відводити очі і геть нахабно не витріщатися на панянку, проте ніхто не спромігся сховати виразу очей... Ще ніколи не бачила такої суміші відрази, жалю і бажання нагодувати її...

На вихідних таки вибралася геть з міста на природу. Щоправда не зовсім вдалося позбутися людей, але сосни і свіже сіно компенсували наявність сусідів. Благодать... свіже повітря, шелест сосен і плюскіт води... і так не хотілося повертатися назад.
Але все добре рано чи пізно закінчується... Довелося повернутися в кам"яні хащі міста, піввечора вичісувати сіно з кучерів.
А зараз в офісі вмираю від спеки, хоч є кондиціонер, і викликаю спогади, шукаючи в них спокою і прохолоди...

Присвячується занудам ;) Человеку, лишенному чувства ритма, не объяснишь, почему одна танцовщица кордебалета разрушает всю сценическую композицию. Сколько ни тычь в девушку пальцем, отстукивая четверти и восьмушки на подлокотнике кресла – впустую. Пожмет плечами, и пошлет тебя к чертовой матери, чтоб не мешал любоваться. Человеку, лишенному музыкального слуха, не объяснишь, почему тебя корежит, когда вторая скрипка берет чистое фа вместо фа-диез. Ну, диез. Жалкие полтона. И кроме второй скрипки, в оркестре полно других инструментов – хороших, правильных. И музыка приятная. Тирьям-пам-пам. Иди отсюда, зануда.

Человеку, лишенному чувства юмора, не объяснишь, в чем соль анекдота. Хоть по десятому разу изложи, акцентируя каждый нюанс – соль окончательно растворится в воде отчуждения, и раствор потеряет даже намек на вкус. Так же и он не сумеет доказать тебе, что пустить ветры в гостиной, полной народу – это верх комизма.

«А нам нравится!» – и кончен разговор.

Господи, за что караешь?! – раздавая достоинства, рождающие ворох проблем… Нравится, да? Очень нравится?!

Г.Л.О. ©

нинавижу, нинавижу, нинавижу....................

достали.......

все!.... замуж и в декрет....

В продовження вчорашнього хотілося знову написати якесь паскудство про людей, почитати як всі обурюються і віднєкуються, типуто не про них. Вони такі капець-капець гуманісти... піонери, волонтери, тимурівці і прочая, прочая... Не буду )) Дехто тут вважає мене хорошою дєвочкою )) Тому напишу про каву... Вчора пізно увечері нестерпно захотілося кави, але чи не вперше в житті я відмовила сама собі випити кави наніч :) Зато поговорила. Розмова навіяла смак і запах Ямайки Блу Маунтін. Але справжньої, ямайської, а не того сорту вирощеного десь в Індонезії з зовсім іншим смаком і ароматом. Зазвичай мені важко відповісти на питання, який спосіб приготування кави люблю. Колись відповідала: Я люблю КАВУ і все тут Зважаючи на культ кави у рідному Львові за життя перепробувала всі види, підвиди і сорти. І тепер не затинаючись можу сказати: лате, чорну з гострим чи чорним перцем, чорну з лимоном (не з цедрою, а зі скибкою), і, звичайно, улюблений варіант подачі віденців -- порцеляновий підносик з філіжанкою кави, крихітним дзбаночком теплих вершків і високою тонкою склянкою холодної води. Вода має бути обов"язково І обов"язково кава має бути БЕЗ цукру. У Львові кажуть: "Не псуй каву цукром, а кохання шлюбом". І, якщо львів"яни другу частину приповідки вважають жартом і не дотримуються, то правдиві шанувальники кави першої частини дотримуються неухильно. Раз і назавжди визначила, що кава Kaisermelange -- не для мене. Це кава у великому горнятку з жовтком збитим з медом (цукром) те, що у нас часом подають як варіант кави по-віденськи.  Щось млосно-приторне зі смаком яєшні... бе... До речі під назвою кави по-віденськи у нас подають і Kaffee mit Schlagobers - кава зі збитими вершками )) Як розказав мені власник кафе і ресторану у Відні, там нема такого рецепта, наші заклади вибирають один із обов"язкових рецептів віденської кав"ярні і приписують назву ) Ну і бонус: Як нема кави, нема забави ))) Насправді все починається з кави, а потім плавно йде до горілки, сіна і П.С. До кави має бути щось солоденьке -- сирник чи яблучний штрудель