<![CDATA[Fred Perry - BLOG.I.UA]]> http://blog.i.ua/user/3647436/ //i.i.ua/avatar/6/3/3647436_26369383.jpg <![CDATA[Fred Perry - BLOG.I.UA]]> http://blog.i.ua/user/3647436/ <![CDATA[Друзі привіт!]]> http://blog.i.ua/user/3647436/1258502/ http://blog.i.ua/user/3647436/1258502/ Комментировать]]> Thu, 01 Aug 2013 14:17:00 +0300 <![CDATA[Дуб, якого не зігнув КДБ]]> http://blog.i.ua/community/3062/1176882/ http://blog.i.ua/community/3062/1176882/ Їм відміряли по максимуму — розстріл. Засліплена ненавистю до непокірних українців радянська Феміда спершу не залишила жодних шансів Дмитру Верхоляку та ще кільком його побратимам. Хоча в цей час організований національно–визвольний рух уже перестав бути загрозою Москві, а Микита Хрущов налаштовувався проголосити на ХХ з’їзді КПРС курс на боротьбу з наслідками «культу особи» Сталіна.

Тодi ж у камері смертників колишній сотник УПА на псевдо «Довбуш», готуючись постати перед Всевишнім, запитав Дмитра, чи не жаль йому так рано вмирати. Той спокійно відповів: «За Україну — не жаль. Жалкую лише, що мало встиг для неї зробити».

«Слава Україні!» вимовляли, як молитву до Господа

Із розташованого на краю села Марково обійстя Дмитра Верхоляка відкривається чудова панорама ще не надто високих карпатських гір. Звідси до Манявського скиту, знаної православної святині, — рукою подати. У неспокійні повоєнні роки найпотаємніші місця тутешніх лісів були для вояка УПА на псевдо «Дуб» рідною оселею. Нині пану Дмитру, який міг двох–трьох москалів струсити із себе, мов кошенят, непросто перейти навіть своє подвір’я. На схилі літ відмовляють кілька разів прострелені ноги. Сяк–так пересувається за допомогою милиць.

Та старий повстанець, хоча й живе один як перст, не здається. І хоч як важко, але він самотужки ще доглядає двох кізок — Мотильку і Ковтульку — й зо три десятки курей та індиків. Щоправда, прикра минула зима таки змусила його здебільшого сидіти в хаті. Невеличка кімната з кахельною пічкою у період холодів править і за кухню, і за спальню–вітальню. Спартанська обстановка, якої давно не торкалася турботлива жіноча рука, мало чим комфортніша за підземну партизанську криївку, де довелося з побратимами коротати довгі зимові місяці.

«У таких ось умовах доживаю віка, та що поробиш, — бідкається 83–річний господар. — Одне тішить: підростає вільне покоління українців, котрі — я в це свято вірю — ще збудують справжню Українську державу. Таку, якою вона нам бачилася ще в середині ХХ століття. Тоді «Слава Україні!» ми вимовляли так щиро і побожно, як молитву до Господа».

Життя Дмитра Верхоляка вочевидь могло б бути не менш захоплюючим прикладом для наслідування нині сущим українцям, ніж літературний ідеал Павла Корчагіна для радянських людей. Можливо, ще стане. А поки що з нашої тривалої розмови з паном Дмитром я вибрав лише кілька монологів, які допоможуть яскравіше уявити атмосферу тогочасної національно–визвольної боротьби.

«Сину, ти сам вибрав цю дорогу»

— Мої тато Кузьма і мама Настя були малограмотними, але дуже побожними і працьовитими людьми. Батько з малих літ зазнав чимало прикрощів, бо зостався круглим сиротою. Коли сватав маму, то їй виповнилося лише 14 років. Священик відмовився давати шлюб у такому ранньому віці. Батько пояснив, що йому тяжко жити самому — нікому ні одежину випрати, ні їсти зварити. Він присягнув на Євангелії, що не буде фізично зближуватися зі своєю юною дружиною до досягнення нею повноліття. А повноліттям тоді вважався 21 рік. І слова свого дотримав. Аж на восьмому році сімейного життя у них народилася перша дитина. Я був наймолодшим, вирізнявся з–поміж ровесників міцною статурою і неабиякою силою.

Після семи класів змушений був сам заробляти собі на кусень хліба — найнявся на роботу в заможних селян аж на Тернопіллі. Додому повернувся в 1947–му. Влітку пас худобу в горах, а восени вирішив приєднатися до повстанців — ніяк не міг пристосуватися до московського рабства. Тоді тато сказав: «Сину, ти сам вибрав цю дорогу, то йди нею до кінця, не петляючи, як заєць».

Так я опинився в партизанах. Хоча старші товариші спершу відмовляли. Ми, казали, мусимо бути в підпіллі — така наша доля, а ти молодий, ніде ніким ні в чому не помічений, то можеш жити легально, доки колись не настане твій час. «Ні, — відповів їм, — саме тепер візьму в руки зброю. Якщо вб’ють, то най і мене називають москалі «бандитом», як тих героїв, що погинули за Україну раніше».

Присягу складав двічі — як повстанець і як член ОУН. До Організації українських націоналістів мене приймав сам полковник Грім. Псевдо «Дуб» отримав не тільки завдяки своїй кремезній постаті. Під таким підпільним іменем воював інший повстанець, який героїчно загинув у бою з окупантами, а я ніби підхопив зброю з його рук.

«Узяв гранату, аби не датися ворогові живим»

— У п’ятницю перед Вознесінням уночі потрапив біля села в засідку. Намагався втекти, але чергою з автомата енкаведисти поранили мене в обидві ноги. Тоді я взяв гранату, аби не датися ворогові живим. Готовий був підірвати себе, та раптом уявив, як мама буде тяжко ридати, коли дізнається, що я загинув. «Може, вдасться вибратися з цієї халепи», — вхопився за рятівну думку і, зціпивши зуби, пробіг кілька кроків. Довкола темно, хоч око виколи. Як тільки спалахувала ракета — падав на землю. І так — від дерева до дерева. Надія з’явилася, коли перебрався через потік. Потім почав втрачати свідомість від втрати крові. Мене вранці знайшов селянин, посадив на коня і відвіз у ліс. Вичухувався я з того поранення тяжко і дуже довго. А згодом обставини склалися так, що під керівництвом лікарки Олі мусив опанувати медичні премудрості і вже сам зцілював поранених побратимів.

У підпіллi був цілих вісім років. Зимували ми в тісних підземних криївках, які обладнували у важкодоступних місцях. Жили впроголодь. Але там не спали, як ведмеді в барлогу. Із 1951–го на 1952–й рік зимували разом із Михайлом Зеленчуком, який нині очолює Всеукраїнське братство ОУН–УПА, та ще з одним хлопцем. У нас був чіткий розпорядок дня, більшу частину якого відводилося освіті. Михайло викладав нам українознавство та історію України, я їм — психологію та логіку. Ми так добре проштудіювали ці та інші науки, що, мабуть, не поступалися знаннями випускникам університетів. Коли енкаведисти знищили криївку Грома на схилі гори Березовачка, а полковник iз дружиною Ольгою застрелилися, ми перейшли в глибоке підпілля. Переховувалися у погребі на обійсті однієї жінки в селі Марково.

«Червоний» полковник зрозумів, що торги тут недоречні»

— У липні 1955–го, аж через десять років після закінчення Другої світової війни, завершилася і моя партизанська біографія. Зрадив Степан Іванків на псевдо «Остап». Його брати воювали в УПА і загинули смертю героїв. І він часто хвалився, що швидше кулю пустить собі в чоло, ніж когось видасть. Та його дівчину до співпраці схилили москалі. Вона перетягнула до них й Остапа. Він вийшов на зв’язок зі мною темної ночі і подав умовний сигнал заздалегідь замаскованим у засідці енкаведистам. Ті накинулися на мене з усіх сторін, хапаючи за руки й ноги. П’ятьох із криком «Зрада!», аби попередити своїх хлопців, я на собі проволік метрів 25. Та сили були нерівні. Наступного дня про факт мого арешту вже знали підпільники двох районів.

Мабуть, ворог високо оцінив мої фізичні, інтелектуальні та моральні якості, бо в Станіславській тюрмі слідчий у формі «червоного» полковника якось на допиті сказав: «Якщо перейдеш до нас на службу, я дам тобі в підпорядкування своїх солдат і гарантую звання майора». Я засміявся у відповідь. Подумавши, певне, що сумніваюся, він уточнив: «Ну не нижче капітана». Потім полковник зрозумів, що торги тут недоречні.

Мені присудили найвищу міру покарання, але згодом розстріл замінили 25 роками ув’язнення. У таборах — мордовських та уральських — я намагався нічим не заплямувати честь вояка УПА й українського націоналіста. Хоча після десяти років ув’язнення спеціально возили до Києва, аби підписав заяву, що мене силоміць затягнули в «банду», що я засуджую націоналістів й усвідомлюю свою провину перед радянською батьківщиною. Взамін пропонували волю, студентський квиток у медінститут та офіційний шлюб з моєю Катрусею. Я відповів: «Брехати не буду. Я сам просився в УПА, ще й як просився!». Тоді мене відправили за грати ще на 15 років.

«Катруся чекала мене чверть століття»

— Дуже вродливу і добру душею Катрусю Яско я зустрів у підпіллі. Була вона трохи старша за мене і перед тим утратила свого коханого хлопця, котрий загинув у бою. Катруся дуже сумувала за ним і дала слово до останку допомагати тим, хто продовжує справу коханого. А коли Україна стане вільною, думала, то піде в черниці і молитиметься за душі загиблих партизанів. Я намагався оточити Катрусю турботою, увагою, і її серце згодом відігрілося… Нас обвінчав греко–католицький священик. Перед Богом ми вже були подружжям. Та замість власної оселі і своїх діток нас очікували нари й наглядачі.

Коли Катруся через 5 років вийшла на волю, до неї сваталося багато чоловіків, але вона, незважаючи на всілякі утиски та вбоге існування, незрадливо чекала мене чверть століття. У рідні краї я повернувся лише в 1980–му. Після такої тривалої розлуки ми прожили разом ще 19 найщасливіших років, аж поки Господь не забрав її до себе. Прикро, звісно, що не було в нас діток. Та маємо чисту совість — перед Богом і людьми.



Іван КРАЙНІЙ

матеріал від Рябчика

Комментировать
]]> Tue, 05 Mar 2013 11:06:00 +0200 <![CDATA[чесні вибори. продовження.]]> http://blog.i.ua/community/3062/1164217/ http://blog.i.ua/community/3062/1164217/       Щойно повернувся з агітації до місцевих довиборів по округу 37(місто Луцьк). Мав нещодавно досить цікаву та змістовну зустріч. По порядку. Агітував за свого давнього друга та побратима Святослава Боруцького http://www.volyn.svoboda.org.ua/dopysy/dopysy/036260/, якого знаю вже понад 7 років. До мене та ще двох побратимів підійшли 5-6 "молодиків", спортивної та не дуже статури, і "чемно" попросили віддати агітаційний матер"ял, який не в великій кількості  оставсь після опрацьованого району вулиці Володимирської. Взваживши всі за й проти, та оцінивши ситуацію, зрозумів, що розпочинати конфлікт не матиме змісту. В разі нашої "перемоги" могла б бути зпровокована партія, в разі поразки, відбулися б фізичними пошкодженнями та зіпсованим настроєм. 

     Молодики були чемними, просили навіть закупляти в нас агітацію "оптом". В ході розмови вони зрозуміли, що домовитись з нами не вдасться, а ми зрозуміли, що це люди найняті Олександром Лазорком http://photo.unian.net/ukr/themes/13356/, що планомірно підчищали за нами агітацію. Ця персона балатується від УДАРу, хоча є другом Ігора Палиці http://www.chesno.org/meter/person/53/ Словом вибори йдуть, і вже вкинуті немалі кошти. От так на Волині прохять вибори.

*****************************************************************************************************************************************

     Маю продовження історії. На другий ранок, починаючи з 5,00 ранку, чотири транспортних засоба зі Свободівцями(місцевими депутатами та партійцями-спосртсменами) в складі 20-25 чоловік поїхали по районах міста де була підчищена наша агітація. Робота йшла швидко та приємно. Старались працювати на невеликій відстані один від одного. Вже о 8,30 ми зустріли старих знайомих, тільки делегація була сер"йозніша вчорашньої. На цей раз з ними був їх росомовний "сматрящій", чиї наколки на руках, невимушено розповідали про його минуле. Такий результат прогресу, як мобільний телефон, дозволив всій мобільній бригаді Свободівців зібратись за 5хв. біля бикуючих опонентів. Розмову почав наш майстер спорту з боксу, який не мало побачив в 90тих.  Тому розмова на довго не затянулась. Словом, хлопці тупо з"їхали, і пообіцяли(не вірю!) не чіпати наші агітки, якщо їхні будуть нечіпані. Ми спокійно продовжили роботу. І вже ніяких пред"яв не зустрічали.

    Бачу інакше на агітацію, скоро виходити не можна буде. І уявляю, що буде на дільницях, на яких в Лазорка "перемогти" є хоч якісь шанси.

Комментировать
]]> Sat, 09 Feb 2013 13:47:00 +0200 <![CDATA[У Херсоні невідомі зруйнували пам'ятник Леніну]]> http://blog.i.ua/community/3062/1163831/ http://blog.i.ua/community/3062/1163831/ 7 лютого в 8.35 в чергову частину Дніпровського райвідділу Херсонського міськуправління УМВС України в Херсонській області надійшло повідомлення, що пам'ятник Леніну, який стоїть по Янтарному провулку навпроти адмінбудівлі відкритого акціонерного товариства "Індустріальна Скляна Компанія", зараз знаходиться в зруйнованому стані.

На чиєму балансі знаходиться пам'ятник вождю пролетаріату поки невідомо. Попередньо - він безхозний.

На даний момент міліція встановлює причину пошкодження, повідомляє "ОПГ Херсон".

До Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 296 КК України «Хуліганство».

За даним фактом проводиться подальша перевірка.

Приємно що в Херсоні є патріотиpodmig
Комментировать
]]> Fri, 08 Feb 2013 15:59:00 +0200 <![CDATA[Радянський дитячий мультфільм "Простоквашино"]]> http://blog.i.ua/user/3647436/1157660/ http://blog.i.ua/user/3647436/1157660/ Якби знаменитому мультфільму дав правову оцінку хороший юрист, то вийшло б приблизно наступне:
Хлопчик і кіт приїжджають в Простоквашино (проживання без реєстрації, порушення міграційного режиму).
Спільно з собакою на прізвисько Шарик заселяються в будинок (незаконне проникнення в приміщення; привласнення чужого об'єкта нерухомості).
Дядько Федір працює на городі (використання дитячої праці) і залучає до цього кота Матроскіна і Шарика (жорстоке поводження з тваринами). Кричущий випадок жорстокого поводження з тваринами був, коли грача відправили поштою Росії в посилці. Птах могла задихнутися або вмерти від спраги і голоду при багатомісячної транспортуванні.
Дядько Федір з котом і собакою знайшли скарб (незаконне привласнення державного майна), використавши його у власних цілях (приховування доходів, відхід від податків).
Кіт Матроскін любить корову Мурку (скотолозтво).
Пєчкін вимірює дядька Федора (вторгнення в приватне володіння, зловживання службовим становищем, порушення закону про персональні дані), повідомляє інформацію батькам і отримує велосипед (хабар).
Пєчкін приймає телеграму від кота для Шарика тільки на вітальному бланку (нав'язування споживачу додаткових послуг; порушення антимонопольного законодавства; незаконне підприємництво).
Пєчкін крутить біля скроні, дізнавшись, що дядько Федір ходив за грибами з скринею (образа особистості).
Пєчкін постійно пропонує здати кота і Шарика в поліклініку для дослідів (замах на вбивство).
Кулька нацьковує теляти на Пєчкіна (замах на вбивство).
Дядько Федір, кіт і пес міняють посилку у Пєчкіна (шахрайство, крадіжка за попередньою змовою групою осіб; створення ОПГ).
Матроскін напуває дядька Федора холодним молоком (навмисне заподіяння шкоди здоров'ю).
Матроскін і Шарик відмовляються відкривати двері батькам, коли дядько Федір гине від холодного молока (ненадання допомоги потерпілому).
Кулька ходить стріляти звірів (незаконне носіння зброї; відсутність дозволу та мисливського квитка).
Коли машина застрягла в заметі, дядько Федір сів за кермо (управління транспортним засобом особою, яка не має водійських прав), в той момент, поки його батько штовхав свій «запорожець» (передача транспортного засобу особі, яка має водійських прав).
Листоноша і хлопчик постійно розмовляють з тваринами (вживання заборонених і наркотичних препаратів усіма, включаючи автора).

За матеріалами: lj skobars

хорошого всім настроюlol
Комментировать
]]> Mon, 28 Jan 2013 17:52:00 +0200 <![CDATA[Висновки]]> http://blog.i.ua/user/3647436/1154965/ http://blog.i.ua/user/3647436/1154965/  Патріотичною діяльністю займатись на порталі я бачу можливим тільки в поширенні патріотичної інформації. Або в координуванні дій й в організації якихось заходів. Решта - спілкування.
 Проблема тимошенківців. З цими людьми не варто вступати в якісь перепалки. Нема сенсу. Друзі, Ви все розумієте, бо бували в подібних ситауціх. Хай собі люблять Юлю, захищають і т.п. Нам же пропоную зайнятись просуванням власних ідей, і не розмінюватись на дрібниці.
 ПРОПОНУЮ ВЗАГАЛІ НЕ ВСТУПАТИ В ДИСКУСІЇ НА РАХУНОК ТИМОШЕНКО, МИ МАЄМ СВОЮ ДУМКУ, І НАВРЯД ЇЇ ЩОСЬ ЗМІНИТЬ. Об"єднуємось навколо України! Пропозиції та Ваші думки прошу висловити в коментарях.
Комментировать
]]> Wed, 23 Jan 2013 18:10:00 +0200 <![CDATA[Ініциатива.]]> http://blog.i.ua/user/3647436/1153745/ http://blog.i.ua/user/3647436/1153745/ http://blog.i.ua/user/3647436/1153301/ зколихнула людей, хтось висловився, хтось змовчав. Та надіюсь всі хто треба мене почули. Найбільше мене зацікавило, що у Вашому розумінні є патріотичною діяльністтю? Для когось це безкінечні замітки про несправедливість прастів. Та враховуючи те, що переважна більшість патріотів на порталі не потрапляють в стрічку. Тому вважаю, що ми тільки товчем воду в ступі. Ті хто читає подібне й так знають, що янучари заробили не на одну палю. Що Ви вважаєте потрібно робити, і що ми ЗДАТНІ зробити, для зміни ситуації в країні? В коментарях будьласка наведіть приклади, тільки такі, які Ви робили самі. Прошу розповсюдити, щоб мене почуло як можна більше людей, і щоб й вони висловились. Особливо хочу вислухати тих розумників, які апелювали мені в попередній замітціsmile

P.S. дебільні відповіді типу "подумай сам", прошу не писати.
Комментировать
]]> Mon, 21 Jan 2013 14:07:00 +0200 <![CDATA[Опитування]]> http://blog.i.ua/user/3647436/1153311/ http://blog.i.ua/user/3647436/1153311/ Друзі, хочу поділитись з Вами та Вас послухати. В одній з дискусій на порталі постало питання понятть НАРОД і НАЦІЯ. Для мене НАЦІЯ - це українці що проживають в Україні, а НАРОД - це все населення країни. Через подібне мислення, яке мені привив мій покійний дід бандерівець, від одного користувача я дізнався, що я виродок, а НАЦІЮ придумали жиди для роз"єднання єдиного НАРОДА(цікаво якого ж?), і спілкуюсь я напів по ІДИШ. 

Звичайно подібні "перли" не сприймаю близько до сердця, та хотів би в коментарях почути думку кожного з Вас, що таке НАЦІЯ, і що таке НАРОД? 

Комментировать
]]> Sun, 20 Jan 2013 18:23:00 +0200 <![CDATA[Прохання.]]> http://blog.i.ua/user/3647436/1153301/ http://blog.i.ua/user/3647436/1153301/ Друзі, це вже давно назрівало, а після недавніх подій я просто не можу мовчати.В мене на порталі чимало друзів, однодумців і не тільки. З людьми намагаюсь товаришувати по патріотичних переконаннях. Вже давно я зрозумів що патріотичні кола неоднорідні, і єднати їх та міряти одною мірою справа невдячна та порожня. Враховуючи прихильників ЮТ(з якими ми ситуативно співпрацюємо) не можна не зауважити що й серед них є адекватні люди, з якими можна вести конструктивний діалог, і не рідко й приємно мати справу. Та що далі то більше я дізнаюся, що для когось без підтримки Тимошенко не вдається реалізовувати патріотичні пориви, ще недавно я взнав що моя політсила в парламент потрапила завдяки сторонникам Тимошенко... Кажу ВСІМ: Я ТАК НЕ ВВАЖАЮ!

Попрошу друзів про декілька речей:

1. Не провокувати мене замітками типу "катування косметикою і гарнітурою"(замість того щоб розводити реквієм - визволяйте свого лідера). Мені не подобається що Тимошенко ув"язнена, бо біля неї холонуть місця помаранчевих та ригів всім складом! Правосуддя не повинно бути вибірковим.

2. Всім кому не подобається що я не підтримую подібні плачі - забирайтесь до біса зі своїми звинуваченнями. Я чудово обходжусь людьми, які дбають про Україну, а не про будьяких лідерів. Повторюсь, якщо Вам такий важливий Ваш лідер, визволяйте його, а не звинувачуйте інших в тому, чого не робите самі. Прошу себе не обтяжувати дружбою зі мною. Бо дружба з Вами, для мене лишнє марнування часу. 

З порвагою щиро Ваш Fred Perry.

Комментировать
]]> Sun, 20 Jan 2013 17:59:00 +0200 <![CDATA[Думка РАН. Росіяни і татари = фінно-угри.]]> http://blog.i.ua/community/3062/1150361/ http://blog.i.ua/community/3062/1150361/ Уже котрий рік хоми неверящі не хочуть визнавати, що великоруський етнос в основі своїй фінно-угорський, що ввібрав в себе зниклі (?) Літописні мерю, мурому, мещера, весь (Сучасні вепси - маленький залишок великої весі), чудь заволочская, частина карелів, води, іжори, комі, удмуртів. марійців, ерзян і Мокшан. І досі триває процес переходу російських фіно-угрів в "російське" стан: відмовившись від віри предків і своєї мови, перейшовши на російську мову і православ'я фіно-угри стають росіянами ... Але генетику не обдуриш!Ось що говорить в лекції в програмі Academia на телеканалі "Культура" член-кореспондент РАН, професор МДУ, директор Інституту загальної генетики ім. Н.І. Вавилова РАН Микола Казимирович Янковський, дивимося приблизно 35-37 хвилини лекції) за результатами етногенетичних досліджень, які були проведені більше 10 років тому (дослідили генофонд росіян, марійців і татар).Ось розшифровка відповідного фрагмента відеолекції.(Про татарах в Татарстані) "Хто тут жив до того, як мова стала на цій території тюркським? Тут жили фінські племена. Ясно, що предки татар - це масово були люди, що говорять на іншій мові, відбулася зміна мови. Це стосується і російських , адже предки росіян - слов'яни - прийшли сюди з Карпат, а тут жили місцеві племена фінів - фінноязичние. Зараз ми говоримо мовою слов'янської групи, але чи означає це, що у нас велика частина слов'янських генів? Чи не означає! Мова може змінюватися. Генетику не зміниш, а мова може мінятися. І яка частка генів у нас фінська - велика чи не велика - це залежить від того, в якому місці виглядають ті люди, які називають себе росіянами. Вони всі говорять російською мовою, але в деяких регіонах частка фінських генів, безсумнівно, більше, ніж частка генів слов'янських ".Далі вчений говорить про варіанти генетичних текстів і показує, що хорвати ближче до італійців, ніж до росіян, "а відстань від російських до естонців менше, ніж від російських до хорватів". Близькість територіальна виявляється більше скорельована з близькістю народів, ніж близькість культурна ... Генетично ми більш єдині з сусідами географічними, хоча мова, культура - вона може змінюватися ".Здається, все ясно. Директор Інституту загальної генетики РАН чітко заявив, що російські далі від "братів"-слов'ян і близькі до сусідів - естонцям, фінам, марійців, комі ... Та й казанські татари з чуваші - теж суть фінно-угри в основі своїй. А зайшлі ... Чи багато їх прийшло? Теорії про багатотисячні переселеннях народів не більш ніж казки. Так, приходили з Русі князі, при них були дружини - коли 100 мечів, коли, максимум, тисяча-дві. Це якщо брати малозаселену Східно-Європейську рівнину. Інша справа, що вони захоплювали владу, нав'язували нову мову, віру, гроші, потім і загальна назва захопленої території ...Французи, як з'ясувалося, зовсім не сучасні німецькі франки, а все ті ж кельти, підкорені більше 2 тисяч років тому ще Юлієм Цезарем. Болгари - місцеві фракійці, які перейшли на слов'янську мову і - пізніше - привнесений тюрками з Приазов'я етнонім - болгари.Білоруси = славянізірованние балти. У цьому немає нічого дивного. Дивно те, з якою завзятістю багато хто не хоче відмовлятися від нав'язаних в XIX-XX століттях догм. Догми ті з'явилися виходячи з "держзамовлення" влади - царських і радянських, коли треба було обгрунтувати прогресивну роль домінуючої нації, політичного ладу. А адже ще в XVIII столітті у Василя Микитовича Татіщева Росія була переповнена сарматами та іншими малозрозумілими сьогоднішнього обивателю народами, серед яких росіяни займали досить скромне місце ...

відео за посиланням:

http://merjamaa.ru/news/mnenie_ran_russkie_i_tatary_finno_ugry/2011-06-07-264

Комментировать
]]> Tue, 15 Jan 2013 22:20:00 +0200 <![CDATA[FAQ по Украине для Россиян]]> http://blog.i.ua/community/3062/1150166/ http://blog.i.ua/community/3062/1150166/ викладаю мовою оригіналу

Недавно побывала на родине, и опять отвечала на одни и те же вопросы про Украину. Вот эти вопросы и как я отвечала. Сразу оговорюсь – я никакой не политик, не социолог и не экономист. Отвечала, основываясь на том, что сама вижу и чувствую, если в чем ошиблась – пусть украинцы поправят. 

1. У вас там все митинги, протесты, революции, да?

Нет. Ничего похожего вокруг меня не происходит. Просто в российских новостях не пропустят ни малейшего пикета, ни одной драки в парламенте, ни одной тетки с плакатом. А тут этого не больше, чем в любой другой стране, и поменьше еще, чем во многих сейчас. Обо всех остальных украинских новостях не говорят практически ничего. Вот помните, кран упал на Днепре? Весь день в новостях показывали. А какой мост строил этот кран, сколько вообще мостов через Днепр построено, как выглядит Киев сейчас – этого вы не увидите. 

2. Там ведь пенсии очень маленькие, как ты на нее жить будешь?

Ну, во-первых я на российскую живу, украинскую не оформляла даже, как-то не чувствую себя вправе на нее претендовать. А пенсии да, поменьше. Но не в разы. И прожить на нее легче тут, чем на российскую в России. Ниже цены на основные продукты и лекарства, медицина бесплатная, не страховая пока, как в России, пенсионеры имеют льготы на лечение, транспорт бесплатный, даже в маршрутках, полцены на железнодорожные билеты и т.п. 

3. Газ дорогой, бензин, квартплаты заоблачные, да?

Не поверите – но тут я за квартиру плачу меньше, чем в России. Как ни задрала Россия цены на газ. Тут есть собственный газ, он дешевле, и именно он идет на коммуналку. Богатая Россия считает себя вправе драть со своих граждан втридорога, а тут и небольшие ресурсы стараются распределить посправедливее. Бензин дороже конечно, но тоже не в разы. 

4. Украинский же похож на русский, все можно понять?

Нет. Ничего вы не поймете. Моя коллега, будучи в командировке в Киеве, пошла в театр с этой уверенностью. И ушла после первого действия – ничего не поняла. И вас не поймут те, кто знает только украинский. Скорее поймут друг друга поляки, белорусы и украинцы. Но выучить украинский русскому нетрудно при желании, легче, чем английский например. Я через год могла читать, понимать с голоса труднее, но теперь даже не замечаю, на каком языке смотрю фильм. Поэтому не понимаю всех этих аргументов за введение регионального русского. Нужно очень постараться, прожив здесь много лет или даже всю жизнь, и не выучить украинский. 

5. Правда, что если заговоришь по-русски, тебе могут не ответить или нагрубить даже в ответ? Особенно в западных областях? И на машинах с российскими номерами тут лучше не ездить, штрафами обложат и будут придираться?

Особенно в западных областях, да! Нигде не встречала я людей радушнее и гостеприимнее. Пока мы шли с вещами к гостинице во Львове, нас не раз останавливали просто прохожие и спрашивали, есть ли нам где остановиться и приглашали к себе. А вдруг мест не будет, вы все же запишите телефон! Или просто приходите в гости, не пожалеете. Дело было под Рождество. Я понимаю, что россиянам трудно в такое поверить, но так и было. А говорили мы по-русски. А Закарпатье… это отдельная песня, лучше не начинать, а то не остановлюсь:) Не упускала возможности просто поговорить с любым из жителей при случае. Не понимаю, откуда эти легенды берутся. Как сказал хозяин нашей садыбы – не бойтесь, москалей мы едим только раз в год:) 

А вообще – если вы заговорите по-русски, вам скорее всего ответят по-русски, если знают русский. Если на украинском – ответят по-украински, если знают украинский. Тональность и вежливость ответа от этого не зависят. В телевизионных передачах типа шоу говорят и по-русски и по-украински, кому на каком легче изъясняться. А Киселев наш бывший нтвшный вообще по-русски свою передачу ведет. Совершенно не понимаю зачем он тут сдался, ну да ладно. 

Мы ездим с украинскими номерами, и бывает попадаем на даишников неправедных. Друзья из России приезжали недавно – вроде никаких происшествий не было. Так что как повезет. 

6. И главный вопрос: ведь правда же, украинцы те же русские, только язык коверкают, выдумали не знаю что, все равно будем опять вместе. И за что они нас не любят?

Ну, на последний вопрос ответ в самом вопросе как мне кажется. А если такой вопрос вам зададут украинцы про русских, как вы отреагируете? Я сразу вспоминаю цитату из Швейка: поручик, если я назову вас выхохулью, вы же не обидетесь? 

Нет, дорогие россияне, украинцы это не русские. Не судите об украинцах по давно обрусевшим согражданам, у которых фамилия на ко кончается. Другой у них менталитет. Мне кажется – на поляков похожи больше, чем на русских. Прожив всю жизнь среди мусульман их менталитет я знаю лучше, чем украинский, прожив здесь в общей сложности больше трех лет. Не так все просто. Хоть и половина семьи украинцы. Но полюбить успела. Впрочем, это как-то с первого взгляда произошло у меня:) 

Я не идеализирую Украину, да и знаю только Киев и западнее, восточнее не бывала пока. Ну и Крым. А Украина очень разная, это я уже поняла. Тут полно проблем и не скоро они разрешатся по всей видимости. Но люди остались людьми. Теплыми, радушными, внимательными друг к другу. Мне тут хорошо. 

Маша со своей коллегой выяснили, что их деды воевали в одних меcтах тут на Украине. Но по разные стороны. И это не мешало им понимать друг друга и дружить, и любить и чтить при этом своих дедов. Дорогие сограждане, война кончилась. И СССР кончился и никогда не вернется. Давайте посмотрим на мир свежим взглядом, не через имперские очки, может, научимся понимать других. И нас наконец полюбят.

За матеріалами: lj perebeia

Комментировать
]]> Tue, 15 Jan 2013 15:52:00 +0200 <![CDATA[Європа прокидається?]]> http://blog.i.ua/community/3062/1149461/ http://blog.i.ua/community/3062/1149461/ Не така вже ця Європа і толерантна. Масова акція протесту проти одностатевих шлюбів у Франції.
Десятки тисяч французів вийшли вчора на мітинг проти легалізації одностатевих шлюбів та усиновлення дітей одностатевими парами.

http://www.youtube.com/watch?v=P92ooorU1iE&feature=player_embedded


Комментировать
]]> Mon, 14 Jan 2013 09:56:00 +0200 <![CDATA[Скоро будем як індіанці(дивитись всім)]]> http://blog.i.ua/community/3062/1148923/ http://blog.i.ua/community/3062/1148923/

http://www.youtube.com/watch?v=mZ7YpC8y2Yk

Комментировать
]]> Sun, 13 Jan 2013 00:45:00 +0200 <![CDATA[Риба гниє з хвоста?]]> http://blog.i.ua/community/3062/1148517/ http://blog.i.ua/community/3062/1148517/ Депутати, які входили у фракцію "Батьківщина", стали позафракційними(Бандерівця не слухали про одеську батьківщину?).

В Одеській міській раді більше не існує фракції «Батьківщина».(думаю картина на одещині від цього не зміниться, їх існування все рівно ролі не грало, а тушкування стало показовим)

Депутати, які входили до її складу, Геннадій Чекіта, Сергій Янченко та інші стали позафракційними.Про це повідомляється на офіційному сайті Одеси.

При цьому лідери фракції не зробили поки ніяких офіційних заяв і пояснень такого політичного кроку(цікаво, яку версію висунуть).

Джерело: ЛБ

Комментировать
]]> Sat, 12 Jan 2013 11:06:00 +0200 <![CDATA[Рік "Свободи"]]> http://blog.i.ua/community/3062/1142571/ http://blog.i.ua/community/3062/1142571/ Сутність не у поточних рейтингах, а в тенденції. Тож 2012, то рік "Свободи". За влучним висловом Матвієнка, саме вона опанувала висхідні потоки.

Національний потік "Свобода" опанувала тому, що національна. Як на зламі 1980-х і 90-х національно-демократичну стихію опанував Рух. Він також був не єдиним у своїй ніші, однак люди безпомилково визначають хто в ніші хазяїн.

Потік наростає, позаяк влада є антиукраїнською, власне проросійською. Якби українських урядовців призначав президент Росії, то їхній курс був би тим самим — на кремлівські зорі.

Що тут додати? "Курс — прежний, ход — задний".

Природно, що молодь незалежної української держави національно свідоміша за попередників, "націоналізм" для неї не є пугалом. Україно-російську владу це дратує, тож під патронатом радянського патріота Дмитра Табачника майструють російсько-український підручник історії.

Пригадується, навіть у радянській школі підручники були окремі: з радянської (російської) історії пухкий, з української — тоненький. Так, історії українського і російського народів перетинались. Але під яким кутом?

З братерським монгольським народом наша історія теж пересікалась, то що ж національного героя і засновника монгольської держави Чингісхана в нашій історії відображати під тим же кутом зору?

Протестний висхідний потік "Свобода" опанувала тому, що радикальна. Вона є такою, якою "Батьківщина" хоче виглядати. Коли між владою і суспільством не просто розходження, а ненависть — попит на радикалізм зашкалює.

Перехоплює "Свобода" навіть демократичний висхідний потік. Тому що єдина. В сенсі єдина діяльна опозиція.

Запит на демократію в Україні є, а демократичної політсили немає. Претенденти на цю роль ніякі, а з ніч’ого, як відомо, і взяти нічого. За відсутності демократичної альтернативи, чимало прихильників демократії покладаються на "Свободу". Яка на демократизм не претендує, але, принаймні, опонує недемократичній владі.

Підносять "Свободу" й окремі нисхідні потоки. Подібно до того, як вітрильник рухається уперед, уловлюючи зустрічний вітер.

По-перше, це індивіди і середовища вусмерть налякані перспективою владарювання "Свободи". Страх підживлює сили, жах — паралізує. При таємному голосуванні за "Свободу" вони не проголосують, а індульгенціями, про всяк випадок, запасаються.

Зважаючи на непрозорість фінансування політикуму, витають чутки, що "Свобода" фінансується й з каламутних джерел. Так це чи не так, як на мене, байдуже: якщо чужинські гроші йдуть на українську справу туди їм і дорога. Інша справа, коли українські гроші йдуть на чужинські справи.

По-друге, це мудраки з Банкової, кабінетні радники, які вважають лідера "Свободи" зручним суперником для чинного президента у другому турі виборів-2015. Порівнюють з вождем комуністів, якого Кучма легко здолав у другому турі виборів-1999.

Порівняли: рамольну компартію 90-х і затятий націоналізм "Свободи"! За енергетикою, остання незрівнянно ближча до більшовизму часів розквіту ніж симоненківці.

За наявності у фіналі виборів-2015 лідера "Свободи", владі мало не видасться. Майдан-2004 вона згадуватиме з ностальгією, як різдвяну ідилію. Втім, паперові стратеги завжди готуються до війни минулої.

У кожному випадку, від 12 грудня маємо нову якість опозиції. Рік тому реальний опозиціонер до президента Януковича був один — сибарит Янукович. Його забаганки, вінцем яких є Межигір’я, не просто налаштовують людей опозиційно — породжують лютість.

Тепер є й "Свобода", у її фарватері пожвавилась "Батьківщина", розкачується УДАР. Відтепер, пасивність влади обертається проти неї. Одна справа зверхньо споглядати, як безпорадні протестні хвильки б’ються об твої підошви, інша — коли владу, при співчутті народу, б’ють по морді. Маятник гойднувся — час працює на опозицію.

Історія не знає умовного способу, натомість майбутнє багатоваріантне. Перед владою п’ять шляхів.

Перший — тупцювати на місці. Нові уряд і голова ВР підібрані так, ніби це й обрано. Та пам’ятаймо, що ці кадри намічені до бурхливого парламентського старту "Свободи". Відтак, президент може переглянути стратегію, яка застаріла ще до старту.

Це — повзуча капітуляція. За пасивності влади, завзята опозиція заведе вулицю і владу викинуть з Банкової незалежно від результатів виборів. Якщо не до них.

Другий шлях — прийняти вимоги Заходу. В соціально-економічній сфері це означає круто підняти ціни. Натомість масштабної допомоги, співставною з Грецією чи іншими євроаутсайдерами, очікувати годі. У результаті — електоральний обвал.

В політико-правовій сфері це означає звільнити пані Юлію, і замість "Батьківщини" Яценюка, відновити "Батьківщину" Тимошенко. Натомість фрау Меркель посміхнеться, може навіть по плечу поплескає.

У сухому залишку для Януковича це вибір між положенням Тимошенко і положенням Лукашенка. Останнє і є третім шляхом — терор.

Четвертий варіант — протекторат Росії. Нова якість опозиції цей варіант унеможливлює.

Якщо ж влада буде наполягати, то доведе до Кремля лише шматочок України, а, швидше, доведе до ручки саму себе.

П’ятий варіант — рішучі демократичні перетворення. У популістській обгортці, починаючи із саморозкуркулення влади. І далі — від кроків популярних до непопулярних. А не навпаки.

Особисто мені такий підхід імпонував завжди. У недовгий період причетності до влади, я його обстоював.

У те, що його обере Янукович віриться не більше, як у різдвяну казку, навіть попри його інстинкт самозбереження. А це означає, що у новому році жити в Україні буде не так краще, як веселіше.

Борис Беспалий, для УП

Комментировать
]]> Sun, 30 Dec 2012 12:15:00 +0200 <![CDATA[Терміново!]]> http://blog.i.ua/community/3062/1139817/ http://blog.i.ua/community/3062/1139817/ http://www.svoboda.org.ua/dopysy/dopysy/023267/ За попередніми даними Черняков отримав кульове поранення в голову. Обставини з"ясовуються
Комментировать
]]> Mon, 24 Dec 2012 17:09:00 +0200 <![CDATA[Хто тут ксенофоб, або "стадо кровожерливих бабуїнів"]]> http://blog.i.ua/community/3062/1139741/ http://blog.i.ua/community/3062/1139741/
Ця поправка болгарського соціаліста Крістіана Вігеніна була підтримана більшістю депутатів.

У той же час поправка іншого депутата Європарламенту – Міхаеля Галера – від групи народних партій, із закликом до відмови від співпраці з комуністичною партією, підтримки не одержала.

Парадокс. Засуджувати партію, яка вперше стала парламентською і ніколи досі не мала не те що повноти влади в Україні чи будь-де в Європі, але й не входила в структури виконавчої влади, тому, за логікою, не встигла вчинити злочинів, які їй приписують чи про які натякають, – можна.

А комуністичну партію, яка має за плечима чималий "послужний список" із масових розстрілів, ліквідацій цілих поселень, убивства голодом – загалом, як підрахували автори "Чорної книги комунізму", майже 100 мільйонів осіб в усьому світі – не можна.

Якщо злочини нацистського режиму давно засуджені у світовому масштабі, то злочини комуністичних режимів, зокрема, Голодомору 1932-33 років, частиною держав не визнаються, ба навіть виправдовуються.

У спільники візьму французьких істориків, з якими особисто спілкувався чи перекладав їхні твори, – Алена Безансона, Стефана Куртуа і Франсуазу Том.

Ален Безансон

У своїй книжці "Лихо століття" Безансон доводить типологічну подібність двох найжорстокіших тоталітарних режимів XX століття – комунізму і нацизму.

Комуністичний варіант тоталітарної ідеології, на його думку, навіть небезпечніший, оскільки набула поширення думка, що сам по собі комунізм гуманний, апелює до ідеалів соціальної справедливості, але є ті, хто спотворює цю благородну ідеологію.

А злочини нацистів скрупульозно пораховані і засуджені на міжнародному трибуналі. В цьому зв’язку автор звертає увагу на нерівноправність у пам’яті про жертв комунізму і нацизму.

А ось цитата з "Лиха століття": "…в дискусіях, які виникли після появи "Чорної книги комунізму", автор редакційних статей газети L’Humanite заявив в одній з телепередач, що 85 мільйонів смертей зовсім не затьмарюють комуністичного ідеалу. Ці жертви становлять лише гідне глибокого жалю відхилення.

Після Аушвіцу, продовжував він, не можна більше бути нацистом, але після радянських таборів можна залишатися комуністом.

Ця людина, яка була при повній свідомості, абсолютно не усвідомлювала, що сформулювала собі найфатальніший вирок. Вона не помітила, що комуністична ідея настільки спотворила основу дійсності і моральні засади, що справді могла вціліти після 85 мільйонів трупів, тоді як нацистська ідея завалилася під тягарем своїх трупів".

Резолюція ПАРЄ й інші документи із засудження злочинів комунізму

2006 року Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію "Необхідність міжнародного засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів" – з метою зрівняти злочини комуністичних режимів і злочини фашизму.

Ще кілька кроків на шляху до майбутнього "комуністичного Нюрнберґу" було зроблено в наступні роки.

В 2008 ухвалено Празьку декларацію про Європейську совість і комунізм. В 2009 Європейський парламент затвердив Європейський день пам’яті жертв сталінізму і нацизму. А в 2010 було прийнято Декларацію про злочини комунізму, в якій міститься заклик до засудження комуністичних режимів.

Були також й інші кроки в кількох країнах-членах і не членах Євросоюзу.

Резолюцію ПАРЄ 2006 року не підтримали представники Росії і деяких лівих партій Європи в ПАРЄ. В підсумку за резолюцію із засудженням злочинів комунізму проголосували 99 європарламентарів, проти – 42.

Стефан Куртуа

"Я вам нагадаю, що 25 січня 2006 року ПАРЄ проголосувала за засудження злочинів комуністичних режимів, – сказав на київській презентації своєї книжки "Більшовизм la franaise" Куртуа, – тобто не йшлося навіть про засудження комунізму як такого.

Та все ж значна меншість ПАРЄ проголосувала проти цієї резолюції, незважаючи на те, що РЄ була створена після війни якраз для захисту свободи, для захисту прав людини.

Як можливо, щоб через 15 років після розпаду СРСР парламент, який репрезентує депутатів з усієї Європи, не тільки Євросоюзу, не спромігся до одностайності щодо такого рішення?

Якщо б пропонувалася резолюція про засудження злочинів нацизму, чи хоча б один депутат наважився голосувати проти? Ніхто.

Є багато депутатів, які сьогодні наклеїли собі наліпки, перетворилися на демократів, соціал-демократів, лібералів, але які є неокомуністами.

І вони, очевидно, не вчинять самогубства. І всі ці люди не зацікавлені в тому, щоби архіви були відкриті, щоб імена відповідальних і катів стали відомими, щоб тоталітарна природа режимів була чітко встановлена.

І ці проблеми стосуються не лише Росії, вас, але і Євросоюзу. Наприклад в Румунії боротьба за відкриття архівів політичної поліції був ключовим викликом політики".

В своєму інтерв’ю Куртуа згадав про події 1940 року у Франції: "Німці вступають в Париж 14 червня 1940 року. Наступного дня друга особа ФКП, людина НКВД Жак Дюкло разом із фактичним керівником Французької компартії, словацьким євреєм Еженом Фрідом, прибувають у Париж машиною з Бельгії, перетнувши німецьку лінію фронту.

18 червня 1940 року, коли де Ґолль виголошував на Бі-Бі-Сі з Лондона свою промову із закликом до опору загарбникам, керівники ФКП в Парижі відвідали офіс Propagandastaffel ("Ескадрон пропаганди") і розпочали політичні переговори на найвищому рівні з Отто Абетцом, особистим представником Гітлера в Парижі.

Вони, зокрема, звертаються з проханням одержати дозвіл на відновлення друку газет ФКП, заборонених у 1939 році. Якщо це не колаборанство, то що?".

Згадав Куртуа і про співвітчизника Вігеніна, керівника Комінтерну Георгія Димитрова, якого Сталін викликав у Кремль і пояснив свій наказ всім західним компартіям не брати участь у війні і воювати проти своїх урядів, цим самим підтримавши німців і спровокувавши війну між Францією, Німеччиною та Великобританією задля їхнього знекровлення, а тоді – "ми пронесемо соціалістичну революцію до Парижа".

Тож не була Французька компартія, як придумав Дубинянський, "самой боевой силой в Сопротивлении".

Працюючи з архівами ФКП у Москві впродовж 1992-1994 років, Куртуа викрив післявоєнну кампанію ФКП і розвінчав міф про неї як партію 75 тисяч розстріляних.

Жодної реакції на ці відкриття від французьких комуністів не було.

Франсуаза Том

У статті "Засліплення Заходу перед комунізмом" Том намагається зрозуміти, яким чином більшовицький режим зумів стерти перше негативне про себе враження, яке було масовим серед європейських політиків після жовтневого перевороту в Росії.

Наприклад, Черчилль, військовий міністр у 1918 році, констатував: "На величезній території цивілізація згасла. Нею, як стадо кровожерливих бабуїнів, посеред руїн міст і трупів їхніх жертв гасають більшовики".

Того ж року прем’єр-міністр Франції Клемансо заявив: "Ми не укладемо угоди з урядом Совєтів… Ми розглядаємо його як найжорстокіший, найбільш варварський з тих, які будь-коли спустошували будь-яку територію на землі".

Першим і найбільшим успіхом більшовиків Том вважає завоювання західної інтелігенції за допомогою спритності і майстерності пропагандистів від дипломатії, які вміли використовувати пиху інтелігенції, митців і політичних діячів, а також кар’єризм журналістів і наївність учених.

Кілька цитат, які наводить Том. Велс: "За винятком окремих жорстокостей, в Радянському Союзі вбивали загалом обґрунтовано для досягнення мети".

Де Бовуар: "…ліквідувати сто опозиціонерів - це, безумовно, скандал, але в цьому може бути сенс, підстава… Можливо, ця підстава репрезентує тільки необхідну частину гри в шахи, що міститься в кожній позитивній побудові".

Сартр: "Щоб зберегти надію, ми повинні визнати очевидну вищість соціалістичного табору, незважаючи на його помилки, жахіття і злочини".

Хто такий Крістіан Вігенін і звідки ноги ростуть

Автор скандальної поправки Вігенін – 37-річний секретар вищої ради Соціалістичної партії Болгарії. Болгарська соцпартія – пряма наступниця Болгарської комуністичної партії, яка в квітні 1990 року була просто перейменована на соціалістичну партію.

З огляду на те, хто на українських ефірах намагається міцно приклеїти ярлик ксенофобів "Свободі", ноги ростуть з Кремля і від наших доморощених "кремлян" та інших регіоналів.

Щось не чути, як Партія регіонів відреагувала на ментально ксенофобський, антикримськотатарський виступ свого члена Ковітіді.

Й абсолютно правильно, що на провокацію євродепутата і місцевих "діячів" не повелися ані партія УДАР, ані Об’єднана опозиція.

Мабуть, має рацію Княжицький, кажучи, що саме політика Партії регіонів сприяє ксенофобським настроям в українському суспільстві.

До речі, голова Світової конференції українських державницьких організацій Лозинський звернувся з листом на ім’я президента Європарламенту Шульца, в якому висловив думку, що Європарламент пунктом про ВО "Свобода" образив українську націю.

Тарас Марусик, для УП
Комментировать
]]> Mon, 24 Dec 2012 14:09:00 +0200 <![CDATA[Чому сервер "Свободи" начебто в Москві?(для ламерів)]]> http://blog.i.ua/community/2359/1139232/ http://blog.i.ua/community/2359/1139232/


Довідка служби ІТ ВО "Свобода" щодо розміщення мережевих ресурсів ВО "Свобода"

Сервери, на яких розміщені загальнодоступні партійні ресурси (веб-сайти), знаходяться в датацентрі, що фізично розташований одній з країн ЄС. Докладнішу інформацію служба ІТ не вважає необхідним надавати в публічний доступ, враховуючи тенденцію до використання

Водночас, одною з ланок системи захисту від DDoS-атак є використанні гібридної технології на основі певної кількості реверсних та відкритих проксі-серверів - вузлів мережі Internet, що на запити користувачів дублюють інформацію, отриманою безпосередньо від реальних веб-серверів.

Використання подібної технології надає ряд переваг, серед яких: зменшення навантаження на базові сервери; приховування адреси реальних веб-серверів для унеможливлення атак безпосередньо на них; збільшення імовірності розташування відвідувача в одній юрисдикції з проксі-сервером, що в подальшому може спростити юридичне переслідування потенційних зловмисників.

Один з цих проксі-серверів дійсно знаходиться на території РФ. Служба ІТ ВО "Свобода" не вбачає в цьому нічого поганого, більше того, враховуючи факт що значна кількість магістральних каналів передачі даних мережі Internet мають безпосередню точку приєднання до російських точок обміну потоком даних, існування такого проксі позитивно відображається на швидкості доступу до ресурсів "Свободи" для відвідувачів східної та центральної Європи.

Останніми днями в новинному серменті мережі Internet мало місце декілька публікацій, що, маніпулюючи фактом існування вищезгаданого проксі, розповсюджували інформацію, що можна трактувати або як глибоко непрофесійну, або завідомо брехливу. Коментарі служби ІТ ВО "Свобода":

Щодо розміщення інформаційних ресурсів ВО "Свобода" на території РФ: інформація є невірна, в РФ розміщено лише проксі-сервер.

Щодо можливості контролювати наповлення інформаційних ресурсів ВО "Свобода" з території РФ: інформація є невірна, за характером свої роботи проксі-сервер лише перенаправляє потік IP-пакетів до головного сервера, попередньо відфільтрувавши його. Фільтрацій проводиться на транспортному та мережевому рівні стеку протоколу TCP/IP, а для інєкції чи зміни інформації як мінімум необхідним є збір ІР-пакету на прикладному рівні. Більше того, час виведення будь-якого фільтраційного проксі-вузла з обігу потоку становить менше години часу, і навіть якщо припустити теоретичну можливість підміни інформації на рівні проксі, то це виправлення буде винятково короткотривалим.

Щодо можливість збору статистики про відвідувачів ресурсів ВО "Свобода" на проксі-сервері: на публічних сайтах ВО "Свобода" не проводить збір жодних даних, а отже єдиною інформацією, яку можна отримати з потоку даних є кількість загальна відвідувань сторінок, а також перелік ІР адрес відвідувачів. Служба ІТ ВО "Свобода" не вважає кількісну статистику відвідування сайтів чимось, що є таємним, і сама готова надавати її представникам громади на будь-яке звернення. Друге, беручи до уваги що абсолютна більшість internet-провайдерів в світі використовують динамічне присвоєння ІР-адрес для кінцевих користувачів, є беззмістовним бо по суті не несе суттєво більше корисної інформації, ніж загальнодоступні таблиці RIPE щодо виділення блоків ІР-адрес різним ISP.

Останнє, на чому хотілося б наголосити, це факт, що в умовах постійних інформаційних атак, заради забезпечення стабільності роботи наших інформаціних ресурсів служба ІТ ВО "Свобода" використувала, використовує та буде використовувати, постійно змінюючи та вдосконалюючи такі набори засобів, алгоритмів, рішень, географії розміщень та топології мереж та вузлів, що будуть давати найкращий результат, нітрохи незважаючи на абсолютно непрофесійні або заздалегідь зловмисні зауваження ріхних сторонніх осіб.

Більше того, беручи до уваги, що впроваджена нами система захисту від DDoS працює достатньо ефективно, зокрема, під час останніх парламентських виборів було витримано атаку потужністю більше ніж 62 тисячі хости, служба ІТ ВО "Свобода" готова проводити консультації та надавати допомогу технічного характеру нашим партнерам по опозиційній діяльності.

http://gazeta.ua/blog/35666

Комментировать
]]> Sun, 23 Dec 2012 13:07:00 +0200 <![CDATA[Джигурда смалить))]]> http://blog.i.ua/user/3647436/1138807/ http://blog.i.ua/user/3647436/1138807/ http://www.youtube.com/watch?v=gc5hZeR4iCk
Всім гарного настроюsmile
Комментировать
]]> Sat, 22 Dec 2012 11:47:00 +0200 <![CDATA[Скучна...]]> http://blog.i.ua/user/3647436/1138241/ http://blog.i.ua/user/3647436/1138241/
Комментировать
]]> Fri, 21 Dec 2012 10:16:00 +0200