Рєхварматори

Покращення життя вже сьогодні накриває Україну стрімким домкратом. У час, коли світ переживає посткризову стабілізацію (або принаймні міжкризову), Україна впевненими рухами заривається у кризу все глибше і глибше.

Про це безпомилково свідчить зростання кількості безробітних – за даними Держкомстату, їх число збільшилося у порівнянні з минулим роком на 11,2%. Це означає, що, умовно кажучи, приблизно на стільки скоротилося виробництво в усіх сферах господарства. А якщо скоротилося виробництво, то неминуче зменшиться і кількість сплачених до держбюджету податків. Відповідно, ростиме дефіцит бюджету, який покриватимуть або за рахунок кредитів, або за рахунок нових емісій Нацбанку, тобто не забезпечених нічим папірців. А значить інфляція набиратиме обертів, все більше знецінюючи зарплати і пенсії тих, кому ця команда рєхварматорів взялася покращувати життя.

Можливо, поки що цей процес не настільки глобальний і помітний, але ж він тільки починає набирати обертів, отож «луччєє, канєшна, впєрєді».

До речі, уряд обіцяє з березня всерйоз зайнятися тіньовими зарплатами. Цікаво, чого б це раптом? Цілісінький рік нікого це не гребло, а тут, блін, раптом взялися за голову. І, головне, вже зараз зрозуміло, чим це все закінчиться. Уряд почне щемити роботодавців, і ті дружно поділяться на дві категорії. Перші дадуть відповідальним особам на лапу, і їх щемити перестануть. А другі почнуть справді видавати своїм працівникам «білу» зарплатню, але зростання податкових видатків перекриють за рахунок зменшення зарплат. Будь-який з цих варіантів влаштує Азарова, а усі незадоволені бадьорим кроком марширують в сад.

А ініційоване Яником скорочення адміністративного апарату, про яке ще недавно весело гуділи усі «регіонівські» говорильними типу Герман, закінчилося прямо протилежними наслідками. Як і слід було цього очікувати. Ну й що, що скоротили кілька міністрів та віце-прем’єрів? Їхній штат все одно залишився на держслужбі. А тепер ще до міністрів додадуться якісь незрозумілі «урядові уповноважені». Чим вони будуть займатися – не знає поки що ніхто. Але полюбому кожному з них буде потрібне приміщення, офісна техніка, службове авто, штат помічників, штат працівників, буфет і т.д.

Навіть зазвичай запопадливий конформіст Лавринович, якому за службовим обов’язком належить юридично обґрунтовувати будь-яку вигадану рєхварматорами хрєнь, зізнався, що так і не вкурив – чим же будуть займатися міністерства, якщо їхні функції візьмуть на себе урядові уповноважені? Або, простіше кажучи, навіщо нам дві х.ні, якщо і одну прогодувати важко, а ще важче – змусити хоч щось робити?

Прикол в тому, що першим таким уповноваженим став Моня Бродський, який, вочевидь, так гарно показав себе на ниві боротьби з підприємцями, що його підвищили. Тепер він не буде вигадувати всіляких там Податкових кодексів, а буде займатися – увага – дерегуляцією. Тобто, по суті, боротиметься зі своїм же Податковим кодексом.

Це, звісно, було б смішно, якби не мало таких високих шансів закінчитися сумно. Уряд нині смалить напалмом, намагаючись, як казав український златовуст Іван Плющ, впихнути невпихуєме. Тобто поєднати ринкову економіку із адміністративним регулюванням. Якщо пояснювати на пальцях, уряд намагається заборонити приватним власникам розпоряджатися їхнім майном на власний розсуд. Звичайною людською мовою це називається «рекет», але наслідки його мають цілком протилежний зміст, аніж очікує Азаров.

Слідом за гречкою з прилавків зникає і борошно. Як бачимо, не даремно Азаров цілу осінь хвалився гарним урожаєм.

Тепер хоч би з голоду не здохнути.