Близько 2 місяців на цій ділянці, що в історичній частині Луцька, тривають розкопки. Задля чого археологи відновили роботи після того, як у 1997-му році дослідження тут були призупинені, з’ясували «ВН».

Як розповів директор ДП «Волинські старожитності» Олексій Златогорський, під час розкопок археологи «відкрили» частину підземної забудови Луцька 17-18 століть. «Підвали, підземелля будинків, які існували 300-400 років тому. Якщо взяти старе місто, то ми практично навколо тут маємо такі підземелля», зазначив він.

"Волинські новини"
http://www.volynnews.com/news/analytic/na_kafedralniy_u_lutsku_rozkopky_mozhut_tryvaty_20_rokiv_foto/

Старожили Столинських Смолярів розповідають, що й самі не знають. Мовляв, їли їжаків прадіди, діди й ми не нехтуємо. Узагалі назва села пішла від того, що тут колись заготовляли у лісі живицю, робили з сосни смольні столи. Дехто вважає, що назва бере початок від прізвища магната із Стольного, що за Бугом. Та за селом прижилась й неофіційна назва – Їжаки. Столинські Смоляри — село посеред лісу, у якому видимо-невидимо дичини. Розвелося лисиць, яких давно ніхто не полює, бо не фасонистими стали шубки і шапки з їхнього хутра.  Качок тут сила-силенна, ходять тутешні мисливці на зайця, але хіба порівняти худу зайчатину з ситною їжачатиною?! А тому їжаків у Столинських Смолярах обожнюють. Правда, у лісах поблизу Прип’яті цих тваринок тепер негусто. Тепер ловцям за колючим делікатесом доводиться їздити у прилеглі райони, куди їжаки перекочовують. Добре, хоч перестали полювати на їжаченят і дають їм вирости.  Пристрасть до їжаків спонукала селян добре вивчити їх повадки. Краще за будь-якого зоолога кожен смолярець розповість про їжаків. Ловлять селяни їжаків опівночі і з собаками. Далеко не кожного гавкуна можна вишколити, змусити лізти у гущину ожини, які населяють їжачки. Натрапивши здобич, собака подає голос — а відтак, як кажуть, справа техніки. Столярські чоловіки напрактикувалися брати їжачків мало не голими руками. З невеликим їжачком клопоту не менше, ніж із кабаном. Його обсмалюють, тверді голочки знімають до решти гарячим металом, тушку розпорюють, викидають тельбухи, крім серця, печінки й легень. Селяни кажуть, що м’ясо нічим не присмачують, бо вважається, що спеції тільки псують і без того приємний смак. Жир також у великій ціні. Його розтоплюють й зливають у фляжки й зужитковують як бальзам при опіках, різних виразках, бронхітах, пневмоніях, сухотах. Понад три десятки літ завідує фельдшерсько-акушерським пунктом у Столинських Смолярах Віра Смолярчук. Зізналася, що й сама смакувала їжачатиною, а стосовно цілющих властивостей жиру їжаків, то пригадала, як один односельчанин колись занедужав на сухоти. Всі думали, що чоловік переставиться Богові, а він вилікувався від туберкульозу жиром із їжаків. Віра Степанівна каже, що цим смальцем матері лікують у дітей стоматити. А ще він гоїть рани, виразки. Й навіть опіки. На щастя, життя колючих звірків у певній безпеці доти, доки охочі до цього делікатесу не навчаться консервувати їхнє м’ясо. Наразі це робити не вдається. Та й у морозильній камері тушка їжака втрачає кулінарні якості. По-різному можна ставитися до незвичних гастрономічних уподобань мешканців Столинських Смолярів. Та безсумнівним є те, що цих симпатичних тваринок - їжаків - треба оберігати, бо популяції їх зменшуються. Ворогів у їжаків вистачає. І захистити ці колючі створіння (до речі, вони ровесники динозаврів) просто обов’язок людини. Нехай живе їжак у своєму домі, у своєму світі. Одне тішить: благо, що їжаків більше ніде в Україні не їдять. Хоча, подейкують, печеню з їжака замовляють новітні скоробагатьки, котрі відпочивають на озері Світязь. Либонь, їм проїлися вугри, а тому подавай їжаків. А ще, кажуть, не нехтують делікатесом  митники й прикордонники (за кілька кілометрів від Столинських Смолярів українсько-польський кордон, а казанок з їжачатиною спрощує його перетин).

Іван ДМИТРІВ

http://ukrslovo.net/ukraine/6875.html

Ми раді запросити Вас на 3-й Всеукраїнський музейний фестиваль “Музеї України у всесвітньому культурному просторі”, який буде проходити у Дніпропетровську з 14 до 19 вересня 2011 р.

У програмі фестивалю планується три конкурси:

• Мистецтво музейної експозиції: міні-виставки з тем „Раритети в експозиційному музейному просторі” та «Структури повсякденності в музеї».
• Музейні видання: каталоги, презентаційні альбоми, оригінальні видання й видавничі проекти.
• Впровадження музейних програм, акцій, заходів (промоушен).

Основні напрямки, які будуть розглядатися в межах трьох конкурсів:

• Європейський менеджмент і музеї (майстер-клас).
• Комп‘ютерна ера в музеї: сьогодення і перспективи (круглий стіл).
• Експертиза і оцінка музейних предметів (круглий стіл).

В Експертній раді (журі) фестивалю працюватимуть провідні музеєзнавці, культурологи, фахівці в галузі дизайну, видавництва, реклами, кіномистецтва та комп’ютерних технологій. У фестивалі візьмуть участь зареєстровані державні, комунальні, громадські, приватні музеї (всіх профілів) та галереї; заклади культури, освіти, виставочні фірми, що здійснюють експозиційну діяльність в галузі культури, займаються дизайнерськими роботами тощо. Програма фестивалю дозволяє продемонструвати досягнення, досвід музеїв в усіх напрямках музейної діяльності, порівняти й поєднати різні точки зору, погляди на історичне минуле і сьогоднішній стан музеїв та культури в цілому, що відбиваються в сучасних технологіях та методах відображення минулого і сьогодення. Учасники фестивалю визначаються в ході перегляду конкурсних матеріалів орокомітетом. Заявки приймаються не пізніше 1 червня 2011 р. Обов’язково необхідно надати в электронному вигляді інформацію про музей (візитну картку) з ілюстраціями для упорядкування каталогу.

До розгляду приймаються міні-виставки, видання, комплекс форм (паперові матеріали, аудіо- та комп‘ютерні технології) музейної і рекламної роботи на вільну тему та тему, визначену у положеннях до конкурсів, у різних стилях та жанрах. Перевага буде надаватися заявкам інноваційного характеру. Усі конкурсні матеріали знайдуть місце в каталозі фестивалю. З усіх питань, які вас зацікавлять, звертатися до директора музею – Надії Іванівни Капустіної (тел./факс: 0562-462428), заступника директора музею з наукової роботи – Валентини Михайлівни Бекетової (тел.: 0562- 460512), ученого секретаря – Марії Володимирівни Рошко (тел. 056-3755403).

Ми плануємо зробити:

• Реєстраційний внесок для кожного учасника фестивалю (музейного закладу) – 200 грн.
• Для всіх учасників оргкомітет фестивалю планує забезпечити інформаційну підтримку, бронювання готелю.

Переконливо просимо всіх учасників замовити та придбати зворотні квитки. Чекаємо Вас, шановні колеги. Маємо надію, що 3-й Всеукраїнський музейний фестиваль об‘єднає музейну спільноту України у вирішенні нагальних проблем музейної галузі і приверне належну увагу громадськості до збереження національної історико-культурної спадщини. Наші координати: 49600, Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 18 Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І. Яворницького. Тел./факс (0562) 462428, тел. (0562) 460512, Е-mail: mail@museum.dp.ua, museum@ua.fm

ОРГКОМІТЕТ 3-го Всеукраїнського музейного фестивалю

Обидва етапи акції  під загальною назвою «7 чудес  України» мали великий успіх, тому у 2010 році широкому загалу було презентовано новий проект – «7 чудес України: замки, фортеці, палаци». В результаті його проведення будуть обрані 7 чудесних замків, фортець та палаців України.

Традиційно  акції «7 чудес України» проходить  в декілька етапів. Перший етап –  оголошення початку акції та прийняття  пропозицій щодо її учасників. Під час  І етапу Оргкомітет акції, до якого  входять відомі громадські діячі, науковці та регіональні представники визначає її учасників та презентує їх широкій громадськості. На другому етапі відбувається представлення своїх номінантів областями, організація прес-турів та визначення 21 півфіналіста акції шляхом опитування 100 експертів у галузі туризму, архітектури, історії і культури. Третій етап – визначення переможців акції шляхом експертного та відкритого Інтернет-голосування (50/50). 

http://7chudes.in.ua/top21castlesUkraine

Я проголосував за Луцький і Хотинський замок.

http://vf-ndc-oasu.ucoz.ru/news/znakhidki_z_peresopnici_2011_roku/2011-07-29-166

Панишко Сергій

ЦЕГЛЯНА ПІЧ ХІVХV СТ. У ВОЛОДИМИРІ-ВОЛИНСЬКОМУ

 ст. детальніше (повна версія статті) див.: http://vf-ndc-oasu.ucoz.ru/publ/cegljana_pich_xiv_xv_st_u_volodimiri_volinskomu/11-1-0-127