29 січня Україна вшановує пам'ять полеглих під Крутами

Крути — залізнична станція між Бахмачем і Ніжином, біля якої 29 січня 1918 року відбувся бій сотні Першої Військової школи ім. Б. Хмельницького, невеликого розділу Вільного Козацтва та сотні Помічного Студентського Куреня, сформованого зі студентів — добровольців Українського Народного Університету та Київського Університету ім. св. Володимира, учнів старших класів Української Кирило-Мефодіївської гімназії (всього бл. 300 чол.), проти наступаючих на Київ більшовицьких військ під загальним командуванням М. Муравйова (6 тис.чол), повідомляє Спротив.

29 січня 1918 року бійці УНР зайняли оборону обабіч залізничного полотна поблизу станції Крути.
Вранці 30 січня більшовицькі війська, які складалися з петроградських і московських червоногвардійців та матросів Балтійського флоту, розпочали наступ. Протягом 5 годин українські підрозділи стримували атаки ворога. Проте незабаром, скориставшись кількаразовою перевагою в чисельності, наступаючі зім'яли оборону і почали оточувати українські частини. Розуміючи безвихідність cвого становища та не бажаючи здаватись в полон ворогові, бійці пішли в багнетну атаку і були майже всі знищені. 27 студентів і гімназистів захопили в полон...

Як свідчили селяни, що бачили страту, учень сьомого класу гімназії Пипський заспівав гімн «Ще не вмерла Україна», який підхопили інші. Після розстрілу більшовики не дозволили місцевим селянам поховати тіла загиблих. Декілька бійців, яким вдалося врятуватись, вночі розібрали залізничну колію і все-таки на кілька днів затримали наступ Червоної гвардії. Після звільнення території України від більшовиків загиблих було поховано з військовими почестями на Аскольдовій горі у Києві...

Михайло Грушевський у своїй промові біля Центральної Ради під час похорону крутянців сказав таке: «Dulce et decorum pro patria mori! Солодко і гарно вмерти за отчизну — каже латинський поет, поезії котрого були шкільною книжкою тих, котрих тепер ховаємо. Солодко і гарно! Се затямили вони — і не опустили тієї рідкої нагоди, яку давала їм нинішня велична хвиля відбудування нашої держави і охорони вільностей і прав нашого трудящого люду. Вони стали грудьми за свою батьківщину і мали щастя полягти головами в цій святій боротьбі.

Велике щастя згинути так, в боротьбі, а не дезертирами, не нейтральними, не замішаними в юрбі страхополохами, що безплатними пасажирами силкуються прослизнути в нове царство української свободи. Велике щастя окупити своєю кров'ю забезпечення цієї свободи!

От у цій хвилі, коли провозяться їх домовини перед Центральною Радою, де протягом року кувалась українська державність, з фронтону її будинку здирають російського орла, ганебний знак російської власті над Україною, символ неволі, в котрій вона прожила двісті шістдесят з верхом літ. Видно, можливість його здерти не давалась даремно, видно, вона не могла пройти без жертв, її треба було купити кров'ю. І кров пролили ці молоді герої, котрих ми нині проводжаємо!

Вони щасливі, що могли купити своєю кров'ю такі вартості своєму народові! Батьки, брати, сестри тих, котрих ми сьогодні ховаємо! Стримайте сльози, що котяться з ваших очей, як стримую я. Бо ж ті, котрих ви ховаєте, доступили найвищого щастя — вмерти за отчизну! їх слава і вдячна пам'ять про них житиме з нашою свободою разом, серед народу нашого однині і довіку!» — сказав тоді Голова Української Центральної Ради УНР Михайло Грушевський.

У 1931 році поет Олесь Бабій написав вірш «Під Крутами».

Ще тільки вчора упали тюрми,
Ще тільки вчора родилась воля.
Нині на сполох сурмлять вже сурми:
— Орда йде дика з чужого поля! —

Ще тільки вчора — прапорів море,
Подібно грали дзвони в Софії,
— А нині, нині — горе нам, горе!..
— Знов Боголюбський йде з Московії.

Знову з півночі градові тучі
Впадуть на наші ниви народні;
Сумує Київ, руїни ждучи:
— Спасуть хіба нас чуда Господні! —

Крамоли, чвари в краю цілому,
По лютих війнах люд у знемозі;
Гей, скиглить чайка в степу німому,
Що гніздо звила ось при дорозі.

Зібралось триста юних, сміливих:
— Браття! Не купим волі сльозами!
Не треба смутків, ні сліз журливих;
Ходім, як Ігор, у бій з мечами! —

Аж у Чернігів котяться громи;
Гей, гримлять стріли мрачної днини,
Пада понісся, квіт України,
Та хто вбив тіло, духа не зломить!

Бились сполудня, бились до ночі,
Аж тоді втихли у пітьмі бої,
Як закрив воїн останній очі,
Як упав убитий побіля зброї.

Всі ви спочили в темній могилі,
Та нас в неволю не завернути,
Бо і в нас були Термопіли,
Бо впало триста, ген там, де Крути!

Якщо ти українець і любиш свою землю — додай собі цю публікацію та відео, покажи їх друзям, а 29 січня вшануй пам'ять полеглих синів України... Ми повинні знати і шанувати наших героїв...

Нагадаємо, 28 січня 2011 року о 19.00 в Будинку Актора (вул. Ярославів Вал, 7) відбудеться вечір присвячений подвигу Героїв Крут.

В програмі вечора — виступи гурту «Рутенія», соліста гурту «Тінь Сонця» Сергія Василюка та презентація руху «ОПІР» — понадпартійної мережі громадської дії.

28 січня, 19.00, Будинок актора (вул. Ярославів Вал, 7 ), ст.м. Золоті Ворота

ВХІД ВІЛЬНИЙ

Організатор — оргкомітет руху «ОПІР», повідомляє sprotiv.org.

sprotiv

29 січня Україна вшановує пам'ять полеглих під Крутами

Останні статті

Коментарі