…і зійшло сонце, і вдарило мені променями в лице, і я побачив, що я вже не роса, а такий, як і всі, а може, вдесятеро гірший, і коли в мене хтось кинув каменем, я підняв камінь і поцілував його. [Приєднана картинка] Якось туманного осіннього ранку далекого вже 2008 року я зробив, здавалось би, нічим не примітне фото...

Читати далі...

Якось давно, було то ще у середині 19 ст., верталась валка чумаків із Криму. Їхня дорога пролягала наддніпрянськими степами, повз село Надеждівка. Люди та воли були стомлені і спраглі, проте власник села виїхав назустріч і заборонив їм брати воду з тутешнього ставу. Чумакам нічого не лишалось, як рухатись далі, до балки Грекуватої, де їм нарешті вдалося втамувати спрагу. Втім, образи вони не пробачили, і один з чумаків, повернувшись до села, вивів дьогтем на стіні панського маєтку слово ...

Читати далі...

Пропоную вашій увазі невелику віртуальну прогулянку центром пістрявої і неоднозначної столиці Румунії. Почнемо ми її з художнього музею. Чому саме з нього? А просто так. [Приєднана картинка] [ Читати і дивитись далі ]

Давно хотів розповісти про криворізькі окраїни і околиці, а саме про північну, найріднішу для мене частину міста. Метою цих заміток є показати Кривий Ріг з незвичної для більшості сторони – не як промисловий гігант із кар’єрами, заводами і іншим індастріалом, а як степове місто, оточене мальовничими селами, річками, плавнями і парками. Опорною точкою для моїх подорожей був 17й квартал у Тернівському районі. У багатьох містах є будівлі-домінанти, які видні майже з будь-якої точки...

Читати далі...

Серед таких типових для Кривого Рогу шахт, кар’єрів, заводів та комбінатів і раптом – ландшафтний заказник загальнодержавного значення. Правда, природа тут усе ж не незаймано чиста, відчувається промисловий та антропогенний вплив. Але від цього вона тільки стає ще більш унікальною. [Приєднана...

Читати далі...

Трішки осінньої хурделиці вам у літню спеку Останнім часом якщо я і потрапляю у столицю, то або у відрядження, або на концерт. Саме другий варіант і змусив мене поїхати туди в середині листопаду минулого року. У моєму розпорядженні було зайвих 3-4 години. Сипав сніжок, що досить нехарактерно для цього місяця (а особливо те, у що він перетворився пізніше). [Приєднана...

Читати далі...

Перша і поки що єдина у моєму житті віза дала змогу трошки привідкрити для себе завісу над Болгарією, а саме над її давньою столицею – Велико-Тирново. [Приєднана картинка] [ Читати і дивитись далі ]

Я лежу на спині на своєму грубому ліжку, витягнувши руки й ноги, непорушно, як небіжчик. Лише очі час від часу відкриваються і дивляться в гулку ніч. Темряву порушує тільки слабе мерехтливе місячне сяйво, що проривається в шибки, відбивається од блискучих поверхонь і розчиняється в чорній порожнечі дверного прорізу, схожого на труну. За стіною синхронно, у три голоси, похропують господарі обійстя. У мене свербить то ніс, то п’ята, а то і все одразу. Підлітає комар, дзижчить нагло...

Читати далі...

Про Сабарівські скелі чули, напевно, усі вінничани, та і гості міста легко можуть дістатись до них улітку на катері. А от скелі Каспича куди менш відомі. Вони теж знаходяться на березі Південного Бугу, але з річки їх не видно. Почувши, уже не пам’ятаю де, про цю точку, я відшукав її на Вікімапії та одного ранку вирушив на розвідку. А потім повторив цю вилазку взимку. [Приєднана...

Читати далі...

Сумбур. Саме це слово найбільш точно описує як враження від молдавської столиці, так і режим, у якому я її оглядав. [Приєднана картинка] [ Читати і дивитись далі ]