Подорож у Норвегію закінчується в Латвії… Принаймні для мене, бо саме Рига була останньою великою зупинкою на шляху додому. [Приєднана картинка] [ Читати і дивитись далі ]

Відносно відоме у туристичних колах село Кривче розкинулось на крутих подільських пагорбах, розділених долинами річки Циганки та її приток, десь на півдорозі між Борщевим та Мельницею-Подільською. [Приєднана...

Читати далі...

Довга дорога із Норвегії в Україну, на автобусі, з двома нічними переїздами і поромною переправою через усе Балтійське море має свою перевагу: можливість зупинки у двох європейських столицях, які я не бачив до цього. Хронологічно першим став Стокгольм, така собі кількагодинна його демо-версія. Щоб оцінити всі принади цього міста, тут треба зависнути на дні два-три, а так просто склав перше враження. Ну і Швеція стала 15-тою відвіданою країною, хоч і маленький, але ювілей. [Приєднана картинка] ...

Читати далі...

Південний край Тернопільщини, затиснутий у межиріччі Збруча та Дністра, відноситься до Борщівського району. І за кількістю та концентрацією пам’яток, помножених на природню красу, його можна сміливо вважати найцікавішим в області. Із давніх часів до нас дійшла значна кількість замкових руїн, розкиданих на мальовничих подільських пагорбах, костьоли із числа найгарніших в Україні та храми інших конфесій. А для любителів спелеології в наявності одразу декілька карстових печер. Уперше...

Читати далі...

Заключна замітка про Норвегію, а саме про вилазку до ще одного льодовика. Тільки тепер все обійшлося без неприємних сюрпризів. [Приєднана...

Читати далі...

Прейкестолен (він же Прекестулен) – 604-метрова скеля над Люсе-фіордом, що на півдні Норвегії. Одне й з найбільш фотогенічних та мальовничих місць країни, ну і найпопулярніших заодно. Зустрічав інфу, що саме Прейкестолен – перше за відвідуваністю місце, а не Троллтунга, як я думав. За рік на скелю підіймається 150-200 тис. людей. [Приєднана картинка] ...

Читати далі...

Село Зіньків, що на півдні Хмельницької області, – одне з багатьох на Поділлі колишніх міст, що поступово втратили своє значення. Більш ніж 500-літня історія, замок, Магдебурзьке право, панський палац – все це було, але так чи інакше відійшло в минуле. Останню статусність Зіньків втратив у 1931 році, коли перестав бути райцентром. Зараз це всього-то село (відноситься до Віньковецького району), але село вкрай цікаве. Також його не варто плутати з містом-тезкою у Полтавській області...

Читати далі...

Друга і менша частина фотографій Акрофіорду, у якій подивимось на нього з кораблика, і дещо з іншого місця. Відправною точкою для нас стала невеличка ферма майже біля «носу» фіорду (чи як правильно назвати його закінчення?). Досить типова ситуація для Норвегії (і нереальна для нас), що ферму тримає одна родина уже років триста – оце я розумію, стабільність. Ну а зараз, крім традиційного господарства, і на туристах заробляють. [Приєднана...

Читати далі...

Зі своєї норвезької мандрівки минулого літа найбільше фотографій я привіз із Акрофіорду, на березі якого ми провели декілька ночей. Тому його покажу аж в двох замітках. Тут не буде видатних чи популярних місць, просто природа Норвегії, котра, здається, красива на кожному квадратному метрі. У першій частині – про наш кемпінг та його околиці. [Приєднана...

Читати далі...

У цьому році якось так склалося, що майже всі маршрути у подорожах я долав пішки, а на велосипеді катався тільки десь недалеко по Вінниці (можливо, тому що якраз позбувся галімого складного велика і обзавівся нормальним гірським, який важче засунути в наш транспорт). Але одну дальню вилазку все ж зробив – круговий заїзд через шість сіл на півночі Погребищенського району, до яких (без власного авто) інакше дістатись дуже важко. Заради такого вигуляв велик електричками, навіть з...

Читати далі...