На Трійцю, базуючись в Ізмаїлі, не без пригод зумів змотатися на півдня в Кілію – сусідній райцентр, що також лежить на дунайському березі і може похвалитись непоганим набором пам’яток, у тому числі з претензією на унікальність. Не без пригод, бо не вперше ж водій автобуса, що 100% має іти, на свято зранку вирішив лишитися вдома, просто тому що може. Це вам не нудні поїздки Європкою, де все передбачувано і нудно з точністю до хвилини, тут і квести цікаві, і авантюризм. Якщо, не дай...

Читати далі...

Темними квітневими вечорами, які цього року були темними не тільки в прямому, а і в переносному сенсі, я, однак, ще не розгубив залишків оптимізму, що хоча б у другій половині літа хоча б по Україні можна буде подорожувати. І спланував собі десятиденну відпустку (потім накинув ще день) по Херсонській області із заїздом у Запоріжжя. Думав накидати ще пару варіантів у інші регіони, та все не вистачало часу. Влітку на горизонті замаячив навіть деякий закордон, із небагатим вибором між...

Читати далі...

Як я і планував ще на початку року, мій перший виїзд з ночівлею за межі Вінниччини прийшовся на Бесарабію. Правда, сталося це на два з гаком місяці пізніше орієнтовних сподівань. І зовсім у іншій реальності. Та й хотів я на той момент зовсім не туди найбільше, але упоротість Укрзалізниці, помножена на упоротість переляканої Вінницької ОДА не залишила інших варіантів поїздів, крім як на Одещину. 1. [Приєднана...

Читати далі...

Розпрощавшись із Жабелівкою, покотив далі на південь, в сторону Степанівки – кілометрів шість чистого кайфу по польовій дорозі. 1. [Приєднана...

Читати далі...

У передостанні вихідні травня вчепив ще один більш-менш погожий день для веловилазки, цього разу на південний схід від Вінниці (що само по собі від мене далеко, бо спочатку треба все місто проїхати в цьому напрямку). 1. Погода зранку була відверто холодна, як для кількох днів до літа, та хоча б без опадів. Зрештою, коли просто ясно, не побачиш ТАКОГО неба: [Приєднана...

Читати далі...

Якушинці – одне із великих сіл-супутників Вінниці на північний захід від неї, яке віднедавна з’явилося в моїх «велосипедних» планах. Воно близько, і виділяти на нього вихідний було б жирно, тож зганяв одного ранку перед роботою, скориставшись перервою у надокучливих дощах. 1. Село не межує з Вінницею безпосередньо, між ними втулилися ще більші Зарванці. Саме як під’їжджати від Зарванців, із траси відкривається найкращий вид на Якушинці на тлі ставку на притоці Вишеньки (якщо вірити...

Читати далі...

Другу половину прогулянки вінницьким лівобережжям почнемо із вулиці Замостянської, що відходить перпендикулярно проспекту Коцюбинського з площі Перемоги. Це той випадок, коли район дав назву вулиці, а не навпаки; до того вона звалась Ворошилова та 50-річчя Перемоги. 1. [Приєднана...

Читати далі...

Замостя – не тільки місто у Польщі, а й один із найбільших районів Вінниці. Під такою назвою він згадується ще з 16 ст. як маєтність старости Струса, розбудована на протилежному березі Бугу відносно Нового міста. 1. Гості Вінниці тут хоч-не-хоч, а побувають, бо з авто- та залізничного вокзалів дорога до фонтану та центру якраз через Замостя. Але загалом район нетуристичний, хоч і не позбавлений власного колориту та цікавинок. Із центральної частини міста він виглядає якось так...

Читати далі...

Моя чергова карантинна весняна веловилазка була спрямована на захід від Вінниці, на Літинщину. 1. Поки всі спали, в тому числі автомобілісти, педалив по хмельницькій трасі на швидкість, що аж пролетів на куражі зайвий кілометр далі запланованого повороту. Тим більше, картинка навколо переважно одноманітна й заспокійлива. [Приєднана...

Читати далі...

Поблукавши південною половинкою Єрусалимки, перемістимось по інший бік Соборної вулиці. Тутешні житлові квартали ще більше заплутані, колоритні та в буквальному сенсі зберігають справжній історичний дух вінницького центру. 1. [Приєднана картинка] ...

Читати далі...