Рожеві озера Кінбурнської коси

  • 10.09.20, 19:26
Минулого разу я у загальних рисах пройшовся по природі Кінбурнської коси, але наостанок залишив чи не найяскравіші її об’єкти, заради яких найперше сюди і їхав. Мова про рожеві озера. 1. [Приєднана...

Читати далі...

Занурення у кінбурнське Лукомор’я

  • 08.09.20, 19:57
На південь від міста Очаків, затиснена між Дніпровським лиманом та Чорним морем, лежить Кінбурнська коса – один з куточків заповідної незайманої природи українського Причорномор’я. Саме туди була спрямована моя перша відпускна вилазка із Херсона. 1. Втім, зупинку варто зробити ще на під’їзді до коси (по-науковому вона взагалі-то півострів), у селі Рибальче Голопристанського району. [Приєднана...

Читати далі...

Соляна симфонія Соледару

  • 05.09.20, 19:46
Коли я вперше зацікавився місцем походження кам’яної Артемівської солі, що живе майже на кожній українській кухні, з деяким подивом дізнався, що добувають її не в Артемівську- Бахмуті, а в сусідньому Соледарі. Котрий окреме місто на 11 тис. населення і на 17 км північніше свого райцентру. Ну що ж, Соледар, так Соледар, туди сьогодні нарешті і вирушимо. 1. [Приєднана...

Читати далі...

Бахмут. Альянс вина та солі

  • 03.09.20, 19:37
Місто Бахмут, у 1924-2016 роках відоме як Артемівськ, незримо присутнє у житті переважної більшості як мешканців України, так і багатьох людей за її межами, переважно на теренах екс-СРСР. По-перше, завдяки солі, яка на кухню майже кожного із нас приїхала саме звідси, а у святкові дні – ще й Артемівським шампанським (котре зараз політкоректно називається ігристим вином). 1. Правда, винами я не цікавлюся, а про сіль буде окрема частина. Сьогодні ж просто гуляємо містом, яке завдяки їм...

Читати далі...

Херсон, ч. 3. Стріт-арт та Дніпро

  • 01.09.20, 19:47
У заключній частині розповіді про Херсон я нарешті добрався до Дніпра, без якого цього міста в принципі не могло бути. Але спершу мова піде не про нього. 1. [Приєднана...

Читати далі...

Херсон, ч. 2. Фортеця і головна вісь

  • 30.08.20, 20:09
Перше фортифікаційне укріплення на території сучасного Херсону з’явилося за кілька десятиліть до заснування самого міста. Називалося воно Олександр-Шанц і було закладено фельдмаршалом фон Мініхом. Наприкінці 18 ст. його оприходував і розбудував під свої потреби уже Потьомкін. Відновлена твердиня мала площу майже 100 гектар, була якнайкраще оснащена за канонами того часу і… так і не прийняла жодної битви. Під кінець 19 ст. вона втратила своє значення і почала розчинятися у міській...

Читати далі...

Херсон, ч. 1. Столиця півдня

  • 28.08.20, 19:12
У наш час виглядає цілком неочевидним, що відносно невеликий Херсон не так давно був центром куди більшої території, ніж його нинішня область. У пікових розмірах Херсонська губернія мала втричі більшу площу, а «під» її столицею знаходились на правах повітових міст Одеса, Миколаїв та Кривий Ріг, що нині відчутно переважають Херсон за населенням, а ще Кропивницький, Тирасполь та багато інших… І хоча ті часи назавжди відійшли в минуле, у нині невеликому обласному центрі, загубленому в...

Читати далі...

Ізмаїл, частина 2. Фортеця та інше

  • 26.08.20, 20:15
Як не дивно, створення Ізмаїлу у тому вигляді, який ми маємо зараз, почалося з руйнування. На кінець 18 століття на південно-західній околиці нинішнього міста знаходилась турецька фортеця, збудована і оснащена за останнім словом техніки, така, що взяти штурмом її було в принципі неможливо. Правда, Суворов про це не знав, і тому таки взяв штурмом, ще й за один день – 11 грудня 1790 року, поклавши початок принципово новій сторінці в історії міста. 1. І хоча чимало води сплило Дунаєм з...

Читати далі...

Ізмаїл, частина 1. Головна вісь

  • 20.08.20, 20:36
Нарешті дійшли руки написати про Ізмаїл, у якому я базувався під час своєї червневої вилазки на Бессарабію і, певно, головну ціль тієї вилазки. Найбільший населений пункт регіону та його неформальна столиця, це одночасно і цивілізація з усім необхідним, щоб змінити обстановку на вихідні, і місто з історією та дуже пристойним набором пам’яток, більшість із яких у хорошому стані. За моїм суб’єктивним враженням, Ізмаїл не поступається за цікавістю райцентрам-важковаговикам типу Стрия чи...

Читати далі...

Слов’янськ, частина 2. Місто мертвих

  • 18.08.20, 19:44
Гуляючи по Слов’янську зразка літа цього року, іноді навіть важко запідозрити, що у 2014 це місто певний час було епіцентром бойових дій щойно зародженої війни, яка триває і досі – про неї тут майже ніщо не нагадує. 1. Проте хто шукає, той знайде. Масштаби і наслідки бойових дій досі можна оцінити на Семенівці – присілку на східній околиці міста, на виїзді на трасу Харків – Ростов-на-Дону. Із центру до Семенівки ходить декілька міських автобусів, їхати хвилин 20-25. [Приєднана...

Читати далі...