Обережно, релігія

Усіх невіруючих викладені нижче думки прошу не сприймати як спробу повернути вас до релігії. Я не проповідник, та й ваше особисте право горіти в пеклі не заперечую. Якщо воно є, десь там і зустрінемось. В свою чергу людей релігійних прошу не сприймати надто серйозно можливі помилки – християнин з мене так собі, і все сказане носить суб’єктивний характер.

Досить довгий час, не пам’ятаю наскільки довго, для мене взагалі було невідомо, що можуть існувати люди, які не вірять в Бога. Вже потім я узнав, що вони є, до того ж у великій кількості; ну є, і що з того, хай собі живуть. От тільки, як виявилось, вони не просто живуть, а в більшості ставлять перед собою велику місію – обов’язково переконати темних мракобісів у їхній неправоті і повернути до світлого атеїстичного майбутнього. Вони ніяк не розуміють, як це я не можу просто взяти і завтра покинути віру в Бога, існування якого для мене таке ж очевидне, як те, що Сонце сходить вранці і заходить ввечері. Тому, напевно, ще сильніше продовжують гнути свою лінію, приводячи свої «беззаперечні» факти. Атеїстів-агітаторів я зустрічав таки набагато більше, ніж таких же релігійних людей (навіть враховуючи відвертих сектантів), починаючи з деяких учителів у школі, де, до того ж, на несформований дитячий світогляд виливається наукова фантастика під назвою Теорія Дарвіна, подаючись як єдина істинна.

Нижче я викладу свою точку зору про те, на що і чому опираються атеїсти, по можливості підкріплюючи свої слова посиланнями. Букв буде багато, заодно і перевіримо, наскільки вони розумні і чи зможуть сприйняти хоча б одну дану замітку.

Раз і назавжди запам’ятайте: християни не вірять, що за хмарами сидить дядько, який якось одного разу створив світ і тепер спостерігає за ним. За нашими уявленнями, це – невидимий безтілесний дух (Іоан 4:24). Будь-яке надання антропоморфності Богу, за винятком хіба що спільних психологічних рис, є помилкою, можливо, найбільш розповсюдженою щодо релігії.

В великій мірі у атеїстичному сприйнятті світу людьми винні самі християни. Так-так. Ми просто забули, що наявність натільного хрестика або іконок над лобовим склом машини нічого не означає. Не кажучи вже просто про фрази «Я – християнин» (індуїст, язичник і т.д.). Релігія передбачає певні правила, ритуали або хоча б самообмеження. Тому водія маршрутки, який розмовляє триповерховими матюками і слухає примітивний блатнячок, іконки на склі аж ніяк не виправдають. До речі, мені некомфортно в церквах. Некомфортно від чужих агресивно налаштованих людей, переважно баб, які прийшли явно не до Бога, а позиркати по сторонам і пошепотітись. У відсутність служб, наодинці зі свічками і іконами, молиться куди спокійніше.

Друга тема – духовенство. При згадці цього слова в уяві традиційно з’являється пузатий піп з величезним хрестом на череві і бажано з іномаркою. Це проблема, яка не має виправдання. Я розумію її так: люди, які начебто дослужилися ближче до Бога, стали вважати себе насправді якимись особливими. Забуваючи, що при цьому вони такі ж смертні грішники, і нестимуть відповідь перед Ним. Тільки доки вони є, вся увага буде прикована до них. Нікому не цікаві бідні сільські священики, які ведуть праведний спосіб життя; суспільству потрібні пузаті п’яні попи.

Історично складена ними ієрархія – усі ці єпископства, ватикани, патріархати, визнані і невизнані – не більше, ніж окрема політична система, створена з метою здобуття грошей і влади. До речі, якщо хто не в курсі, пожертви до церков виключно добровільні (2 Кор 9:7).

Але куди яскравіше за сучасне духовенство відзначились його середньовічні попередники. Інквізиція – улюблена опорна точка усіх теофобів; факт спалення за вигадані огріхи тисяч невинних людей нікуди не подінеш. Незрозуміло чому злодіяннями католиків так активно наїжджають на православних, ну то таке.

Християнство задумувалось як релігія для бідних (Мф 19:21), і бідняками найбільше поширювалось, десь до 3 століття, коли римські імператори прикинули, що його можна використати у своїх корисних цілях. На початок середньовіччя майже вся владна верхівка в Європі зробилась такою собі християнською. На шляху до влади ці люди не поцуралися порушити заповідь «Не убий» і нищити усіх неугодних, прикриваючись іменем Бога. Тільки насправді не мало б значення, якби вони прикривались іменем Аллаха, Сонця або Літаючого Макаронного Монстра. Тим більше, в минулому столітті атеїстичні комуністи зробили усе можливе, щоб переплюнути кількість жертв інквізиції.

Ну і ніхто ж вам не розкаже про єзуїтів, які переховували єврейських дітей під час Другої Світової. Нецікаво.

Поступово з середньовічного духовенства перейдемо до Біблії, і зв’язок між ними має певне значення. Хто осилив цю книжку, безперечно помітив в ній велику кількість жорстокості. Те ж рабство – цілком нормальне явище. Відійду від теми, щоб відкрити шановним атеїстам ще одну істину – вислів «раб Божий» для віруючих аж ніяк не образливий. Думаю, я не зможу це пояснити краще, ніж написано тут. Зрештою, краще вже бути рабами Бога, а не грошей і шкідливих звичок, як більшість сучасних людей.

Так от про Біблію. Не варто забувати, що при всій своїй священності, вона не звалилася з неба, а була написана людьми. Простими, грішними людьми. Які жили в жорстокому світі близько двох тисяч років назад, гонимі з усіх боків. А потім ще й не однократно переписана на всяких соборах, коли в угоду папам і єпископам Євангелія правились або взагалі відкидались. Чому б їм було не вигадати якусь частину тих жорстокостей, щоб зробити Бога страшним, вимагаючим покори від темного населення?

Чому досі не має більш актуальної та миролюбивої книжки? Мабуть, ще ніхто не написав, а якесь священне писання потрібне для всіх релігій. Та й того що є, здається, мало хто читав. Схоже, класичні рай та пекло, якими вони постають в уяві людей, сформувалися на основі «Божественої комедії», але ж ніяк не Євангелій.

А, ледве не забув, Ісус же був євреєм (тільки чомусь самими євреями досі не визнаний). Язичників та відступників називав псами. Який привід для лютої расової ненависті для всіх неповноцінних. Які ж ви дурнІ, не можете зрозуміти, що Бог у будь-якому вияві не може мати раси або національності…

Я не виправдовую все це. Просто пояснюю, чому можна вірити в Бога. А все невір’я атеїстів виражаються тільки в тому, що вони не можуть зрозуміти, як Він може бути. Тут усе дуже просто: люди – слабкі істоти з обмеженими можливостями (хоча і вважають себе розумними). Людина не може зрозуміти нескінченність, наприклад, уявити собі нескінченність Всесвіту – так само неможливо до кінця уявити нескінченність Бога – його розуму, чи сили, чи здатності чути і бачити усе. Іноді мені здається, що вони таки вірять, і при цьому панічно бояться його, інакше б навіщо усі ці війни проти релігій?

Майже усі причини зневіри обговорювалися у «Дусі часу» - фільмі, який місцями більше нагадує гіпнотичний сеанс. Проте якщо дивитись його уважно, можна знайти масу нестиковок. Автори так хотіли зв’язати християнство з язичницькими святами, що задвинули Паску на весняне рівнодення. Далі, можна піддати сумніву їхні паралелі з трьома днями воскресіння і знаходженням Сонця під одним градусом – клац; зрештою саме Різдво вирішено було святкувати в грудні/січні на якомусь соборі набагато пізніше. Серед порівнянь, які приводяться між Ісусом і єгипетським богом Гором близько половини ніяк не підтверджені, а серед усієї приведеної лінійки божеств є пост-християнські або взагалі… вигадані.

Вони піддають сумніву 3 найбільш поширені нехристиянські свідчення про історичність Ісуса, нічого, у нас є ще декілька – клац. Щодо іще одного джерела – Іосифа Флавія – більшість істориків схильні вважати, що точно неможливо встановити, яка частина його літопису дійсна. А в фільмі нам безапеляційно заявляють, що це джерело повністю хибне.

Неважко пояснити, чому майже ніхто не чув тоді і про чудесне Воскресіння. Християнство було небажаним ні для євреїв, ні для римлян, тому навряд вони б стали розпинатись про чудеса чужої релігії. Та і у тодішніх свідків не було Твіттерів, щоб описати побачене.

Вся релігійна частина фільму подається в наказовій манері. Від Да брехня вся эта история. Хрень полная. І до Мы не злобы ради это говорим. А ради фактов. Мы не хотим никого обижать. Ну, звісно.

Вони ж розумні, у них є теорія Дарвіна, яка правда, давно тримається на повітрі. Свого часу розумний, хоча і незнайомий з генетикою дядько вигадав ось цю еволюцію, і матеріалісти йому повірили. Здавалося б усе логічно – види адаптуються, розумнішають і створюють нові. Для цього і викопні істоти присутні у чималій кількості. Тільки одне але – теорія зовсім не пояснює, які рушійні сили змушують види еволюціонувати. Мутації? Але ж всі відомі мутації вважаються відхиленнями, і живі організми намагаються від них позбавитись.

Якщо і припустити, що незначні відхилення усе ж збережуться на генетичному рівні, то мала б бути ціла лінійка проміжних форм між вимерлими та існуючими (сам Дарвін вважав, що пізніше їх знайдуть). Особливо складно пояснити його теорією великі ривки – звідки взялись високорозвинені істоти після Кембрійського вибуху, як риби виповзли на сушу (риби з легенями досі живуть на планеті, і еволюціонувати відмовляються), як раптом плазуни стали теплокровними і обросли пір’ям…

Список можна продовжувати, та чи варто. З часів Дарвіна і донині не зафіксовано ЖОДНОГО утворення нового виду від іншого. Навіть найпростіші бактерії і віруси можуть модифікуватися в межах одного виду (напр., з наукової точки зору H1N1, H5N1 – один вид; Гук і ще не пам’ятаю хто проводили досліди з бактеріями, намагаючись під впливом різних умов вивести нові види – через кілька поколінь бактерії повертались до свого первинного стану). Що тоді і говорити про більш складні форми життя? Грубо кажучи, якщо собак переселити з теплого в холодний клімат, то їхні нащадки адаптуються і обростуть густішою шерстю, але в жодному разі не перестануть бути собаками або, точніше, вовками.

Вже й чимало вчених схилялись до думки, що австралопітеків і їм подібних слід вважати вимерлими мавпами, а кроманьйонців – окремою людською расою. Але аж ніяк не ланками походження людини. Всі бачили цю картинку – як мавпа поступово розпрямляється, а через декілька поколінь уже іде на двох ногах людина. Але дарвіністи впритул не хочуть знати, що більшість із цих «перехідних форм» з’явилися внаслідок знаходження окремих уламків черепків з різних куточків світу, з яких можна зліпити що завгодно. І ці люди ще учать нас, як жити.

Зрештою, сама ця теорія нічого не варта без так званого самозародження життя, для якого для переконливості навіть розрахували ймовірність. Я зустрічав різні цифри, серед яких 10в-20 на мільярд років для створення білка – найбільш прийнятна, а якщо говорити про амінокислоти, то треба дописати ще кілька сотень нулів. Крім того, амінокислоти бувають «лівих» і «правих» форм, і за хімічними законами можуть формувати білки тільки у рівних пропорціях, в той час як живими можуть бути повністю «ліві» білки. І ці люди ще стверджують, що ми віримо у щось фантастичне.

До речі, порядок появи живих істот згідно з розкопками повністю відповідає Біблійній хронології – якщо сприйняти, що 7 днів на створення світу – образні і могли тягнутися набагато довше. А ще в Біблії є чудесний рядок, про те що Земля кругла – (Ісаія 40:22, в івриті «куля» і «шар» пишуться однаково). А ще там є динозаври – (Іов 40:41), «танніун» та «гіпопотам». І так далі.

…Протягом майже тисячі років, аж до революції задрипанців, християнство в Україні і Росії було тотальним – люди справді боялися і поважали Бога, а тому в більшості і вели себе належним чином. Потім прийшли вони – підривали церкви, будували комунізм. До чого це все призвело, ми бачимо зараз. Відпущені на всі чотири сторони люди без віри і сенсу життя зразу розділилися на дві групи – менша украла все що могла; більша ж здатна тільки жалітись на життя і жалюгідно існувати. Хай там як, я зовсім не вважаю сучасну демократію у виборі віри чимось хорошим чи хоча б нейтральним. Знищення спільної віри – один з найбільш тяжких радянських спадків.

На останок не можна не зазначити, чому Бог, якщо він є, допускає скільки зла і беззаконь. Та тільки тому, що відпустив нас у вільне плавання; життя ляльок на нитках не мало б сенсу, а без ниток люди здатні на величезне зло. Правда, якби не було цієї свободи, вони не були б здатні і на справжню любов.