2. Познайомився нарешті із вокзалом, який тут досить чудний.
3. Знаходиться поруч з автовокзалом. Між ними встановлена одна із уже дуже багатьох міні-скульптурок, а саме вагончик під назвою «Hasta la vista, Lenin».
Ночував я у хостелі, який сховався на другому поверсі автовокзалу, що дуже зручно для раннього виїзду, хоча на тому його плюси й закінчуються. Що то було єдине у серпні на все Закарпаття місце, де вимагали постійно бути в масці, то нехай, а от замір температури при вході і бахіли(!) здивували трохи більше, як і ряд заборон та фашистських правил, із яких вимогу не бухати я порушив свідомо й суто із принципу, хряпнувши за вечерею вінішка.
4. Цигансько-бомжацький контингент вокзального п’ятачка мотивував змотатися звідти надовго, що я і зробив одразу по заселенню, махнувши на Радванку, район з не менш кепською репутацією, але не позбавлений пам’яток. Наприклад, вілла поета Іштвана Дендеші 16 ст., найстаріша житлова споруда міста.
5. На табличці біля вілли його називають не інакше, як «Перлина Ужгорода», відповідно виглядає і скульптурка, встановлена під 390-річчя з дня народження.
6. Головною метою мого візиту був Радванський кар’єр, до якого я й пішов колоритними єбенями, понад залізницею та повз якийсь не дуже живий з виду завод. Маловідоме для чужих місце популярне серед самих ужгородців, про що свідчать масові сліди культурного відпочинку при дорозі.
7. Добували тут андезит, централізовано щонайменше з 1911 року, а так – з найдавніших часів. Нині це мальовниче озеро з дуже красивим кольором води.
8. Традиційно для такого місця присутні легенди про автомобілі з трупами, затоплені в 90-х, 40-60-метрову глибину (насправді не більше 24 м) та про техніку, яку один раз залишили в кар’єрі, а після вихідних виявили на його місці озеро. Так-то все відбулося куди банальніше, в 1979 році його покинули планово, тому що через вибухи сильно страждали будинки прилеглих вулиць. На виступ на протилежному березі веде стежка, там оглядовий майданчик.
9. Із якого видно дуже нетиповий Ужгород, переважно промислово-заводський:
10.
11. Верхівки Хрестовоздвиженського кафедрального собору позначають місце, де за деревами сховався центр:
12. Південніше центру над містом домінує величезний храм Христа Спасителя, який було видно навіть із Невицького замку.
13. Гори зовсім близько:
14. Ну і панорамки самого озера:
15.
16. За майже повної відсутності придатних для купання водойм, влітку кар’єр стає місцем масового паломництва відпочивальників. Цивілізація представлена однією точкою відпочинку з лежаками і можливістю замовити шашлик, який тут же при тобі й приготують (от другою опцією я скористався з радістю). Офіційно купатися в озері заборонено, хоча кого це коли спиняло, незважаючи на те, що майже кожного року хтось топиться.
17. Недалеко від кар’єру знаходиться Радванське кладовище з пам’ятним знаком на вході, із якого я зрозумів лише верхнє слово «Memento», далі все угорською.
18. Та дві церкви. Діюча Різдва Іоанна Хрестителя:
19. Та руїна Свято-Троїцької каплиці 1640 року.
20. Наскільки я зрозумів, Радванка має не ахти яку репутацію в місті, переважно через найбільшу концентрацію циганського населення і таку собі кримінальну обстановку. Тим не менш, забудовується ніфіговими будиночками. Відкритий простір по вулиці Стефаника, звідки також видно кар’єр, зовсім скоро перестане таким бути. Там уже активно щось зводиться, і зробити наступне фото я зміг лише тому, що у вихідний на будівництві нікого не було.
21. Із Радванки перейшов на сусідні Горяни. Не знаю, яка в них репутація в Ужгороді, але бухариків там чимало. І своя пам’ятка з претензією на унікальність, Горянська ротонда.
22. Проблеми зі встановленням її віку очевидні, найчастіше пишуть про 12 ст., але іноді припускають про 10-11, що відправляє її на 2-3 місце в рейтингу найстаріших церков України (і точно вона немає рівних на Закарпатті). Краще би на тій першій екскурсії мене привезли сюди, замість нудного бродіння по замковому музею чи «Деци у нотаря».
23. Всередині збереглися фрески, також унікальні і страшно древні, але поза часом служби потрапити всередину проблематично. Тому обмежився спогляданням зовнішніх деталей.
24.
25.
26. Види на місто з церковного пагорбу:
27.
28. Наостанок покажу кілька випадкових фото Ужгорода ближче до центру, так би мовити, з «другої лінії»:
29.
30. Дві церкви абсолютно поруч, ще й обидві Преображенські. Історична 1802 року:
31. Та сучасна авангардна, 2015-го.
Коментарі
visnyk
125.01.22, 20:29
На Закарпатті десь, хз де саме.
Вурдалак
225.01.22, 20:30
Icegirl
326.01.22, 08:33
яНат
426.01.22, 15:00
була на екскурсії в Ужгороді у 1980... абсолютно нічого не пам'ятаю
Nech sa paci
526.01.22, 15:03
Радванка:
https://www.youtube.com/watch?v=kzfTddWuaR0&t=190s
visnyk
626.01.22, 15:24Відповідь на 4 від яНат
він і помінятися досі мав неслабо.
visnyk
726.01.22, 15:24Відповідь на 5 від Nech sa paci
це він ще на вузькоколійці по Берегово не їздив)
яНат
826.01.22, 16:19Відповідь на 6 від visnyk
звичайно все змінилося, але я навіть не пам'ятаю, де була
пам'ятаю тільки Ужгородський політехнічний інститут... але... зараз там є Ужгородский национальный университет - може змінили назву, але на фото зображено зовсім іншу будівлю, хоча з того часу могли побудувати нову й цілком вірогідно, що там не одна будівля...