Галопом по східній Мадейрі

У продовження розповіді про надзвичайно насичену цікавинками Мадейру настав час розказати, що можна побачити на її сході. І не побачити теж.

1. Почну з мису Гаражау, що знаменитий місцевою статуєю Христа-Спасителя. Поставили її в 1926 році, так що це точно не плагіат Ріо-де-Жанейро, чий куди відоміший аналог приблизно того ж віку. Ну і розміри зовсім не ті, так він виглядає здалеку, бачите?.. А придивіться уважніше.

2. А так зблизька.

4. Мис заодно виступає оглядовим майданчиком.

6. Видно звідси і Фуншал.

8. Гаражау відноситься до містечка Канісу з крутою і дуже дорогою нерухомістю. Дозволити собі тут жити можуть не тільки лиш всі.

9. Якщо подивитися на будинки крупним планом, це стає ще більш зрозуміло.

10. Власний басейн і вид на океан, все як у людей.

11. Наступною точкою мав стати пік Аріейру, друга за висотою вершина Мадейри (1810 метрів). Власне, фізично ми на ньому побували, бо там можна під’їхати майже впритул до вершини, але хмари були проти хоч якоїсь прогулянки.

12. Здається, я такого густого туману в житті не зустрічав. Коли він розсіюється, навкруги дуже гарно. Напевно.

13.

14. На горі також знаходиться радіолокаційна база Мадейри.

15. Але нам ловити там було нічого, тому поїхали назад вниз і попід хмари.

16. А конкретно в місто Сантана, де збереглося трохи традиційних для острова трикутних будинків із солом’яним дахом.

17. Власне, їх усього маленький квартал, що існує суто для туристів та щоб у Цукерберга закінчилося місце на серверах під фоточки з Інстаграму. В усіх будинках сувенірні лавки чи щось подібне, а квітів розсаджено стільки, що ригнути можна від захоплення.

18.

19.

20. Ніякі срані хмари не здатні зламати це буйство яскравих кольорів.

21.

22. Часу на Сантану було трохи більше, ніж вона того справді заслуговує, тому від нічого робити пробігся нецентральними вуличками.

23.

24. Місцями не все таке новеньке і парадне.

25. Церква.

26. Як завжди на Мадейрі, скромна ззовні й блискуча зсередини.

27. Площа з колодязем навпроти церкви:

28. Видно, якийсь родич наших каштанів.

29. Дійшов аж до кладовища (так, навіть у такому місті вони сміють помирати). А щільність поховань нагадує, що ми на острові, де землі під таке діло не надто багато.

30. Ще трикутні будиночки:

31.

32.

33. Будинок-сніжинка (на жаль, не звернув тоді уваги, що там всередині):

34. Парадно-туристичне:

35.

36. Муніципалітет.

37. У ньому можна знайти безкоштовний туалет, де я трохи поржав.

38. Останнім покажу містечко Порту-да-Круш, кілометрів на десять південніше. За квітучістю до Сантани не дотягує, але тим не менш:

39.

40. Зате знаходиться безпосередньо на березі океану, що йому одразу в плюс.

41.

42.

43. Шторм зробив пляж абсолютно непридатним для купання, зате то найкращі умови для серферів.

44. Спіймати когось у кадр стоячим на дошці виявилося складно, в основному вони лежать чи сидять на ній в очікуванні моменту.

45. Як і в Сейшалі, це тренувальний центр. Серфери так само до чогось прив’язані за ногу, щоб океан їх не вкрав.

46. Особливо красивий мис на північ від пляжу. Дикі хвилі і чорні береги, як тут вкотре не згадати Ісландію?..

47.

48. Якщо придивитися з допомогою ультразуму, можна побачити скелю-арку біля одного з сусідніх виступів.

49.

50. Заважає гора? Спиляйте її нафіг.

51. А ще тут знаходиться фабрика із виготовлення рому. Здавалось би, яке це має відношення до того факту, що із усього показаного сьогодні саме Порту-да-Круш мені особисто сподобався найбільше?..

52.

Коментарі

Осман

120.01.22, 20:15

Після того як люди втратять хист до мореплавства і через віки знов відкриють Америку, іспанці будуть сильно здивовані порівнюючі пам'ятки Падшого Янгола в Мадриді зі Спасителем в Південній Америці...

Манго