Кабо Жирао. Шлях до найвищого мису

Продовжую свою неквапливу розповідь про вересневі мандри Мадейрою. Цього разу відправимося південним узбережжям на захід від Фуншалу, до точки, яку називають найвищим мисом Європи. Перша зупинка – у містечку Камара-де-Лобуш.

1. У всяких путівниках його вперто називають рибальським селом, хоча, скажу я вам, ні хрена собі село на 35 тисяч мешканців, на острові друге за кількістю населення після столиці.

2. Целофанові медузи розвішані не просто так, а зроблені зі сміття, піднятого з дна океану, як і решта інсталяцій. Таким чином привертають увагу до проблеми забруднення довкілля.

4. Наркоман, штоле?

5. Міська бухта має маленький пляж, певно найбрудніший на Мадейрі, бо то все ж найперше саме рибальська бухта зі смердючими моторними човнами. Морський котик на стіні справа здалеку виглядає стріт-артом…

6. …але насправді теж зібраний з океанічного сміття, а конкретно з автомобільних запчастин. Назва міста перекладається як «лігво морських котиків», бо вони справді любили вилежуватися на цьому березі до появи людей.

8. Човни не які-небудь, а яскраві й різнокольорові, що, безумовно, додає ізюминки їх виду. Хоча до мальтійського Марсашлокку за атмосферою це місце відверто не дотягує.

10.

11. На стрімких виступах, недосяжних для людей, полюбляють грітися краби. Камуфляж у них що треба, та й без цього вони чудово відчувають небезпеку і заздалегідь ховаються у воді.

12. Вулиці міста:

13.

14. З приводу наближення виборів був навіть якийсь мітинг. Від місцевих мені доводилось чути скептичне «подивимося, хто з брехунів виграє», але ж насправді все пізнається в порівнянні, і якби вони пожили пару років під йобаними блазнями і покидьками, певно і своїх брехунів почали би цінувати.

15. У Камара-де-Лобуш любив відпочивати Черчилль, підлікувати нерви після політики та легені після сигар, а заодно малювати. У відповідного пам’ятника постійно крадуть то сигару, то пензля, я застав другий варіант.

16. Також це місто чи не єдине на Мадейрі має не зовсім ідеальну кримінальну репутацію, на тлі інших, звісно. У місцевих реаліях це означає, що максимум кишені почистять, якщо ловити ґав. Також рибалки теоретично є основними постачальниками наркоти на острів, бо звідки їй ще тут взятися, не в ручній же поклажі везти на літаку. Грубі загорілі дядьки, що рубаються в карти й прискіпливо поглядають на чужинців, дійсно присутні, але загалом все виглядає пристойно.

17. Тому місто, незважаючи на репутацію, рафіновано-туристичне.

18. Зайшли в бар, куди іноді заглядають родичі Роналду, а буває, навіть він сам, – це одразу в місцевих мірках робить генделик не менш священним, ніж костьол в двадцяти метрах по сусідству.

19. Прапорець навряд вивісили спеціально для нас, там купа таких дрібничок від туристів з усього світу мирно уживається.

20. Усякі алкогольні коктейлі тут люблять, найпопулярнішим є понча – суміш із рому, меду, цукру та соку, найчастіше апельсинового чи лимонного. На фото, втім не воно, а сам не пам’ятаю що smile

, проте смачне. Особливість усіх цих напоїв, що алкоголь на смак не відчувається взагалі, так можна ненароком накидатися.

21. На прощання з містом, поглянемо на нього із води.

22.

23. Із відстані воно виглядає значно краще, не тільки тому що це був інший день з кращою погодою, а взагалі.

24. Ну а тепер погнали на обіцяний оглядовий майданчик. Пандемія тут цікаво вилізла боком, раніше вхід був платний, зараз вільний. Біля входу співав і грав на явно саморобних інструментах місцевий дідусь, дуже душевно, хоч і жахливо. Мабуть, вся суть в тому, що коли дати йому достатньо багато грошей, це акустичне насильство має припинитися.

25. Кабо Жирао здіймається над океаном вертикальним стрімчаком висотою 580 метрів. Це другий за висотою в світі і перший у Європі мис (звісно, якщо в цей момент забути, що Мадейру логічніше приписувати до Африки). Весь Фуншал з околицями як на долоні:

26. Гостроти відчуттям додає напівпрозора підлога на оглядовому майданчику, але і без неї можна зазирнути ледь не вертикально вниз. Півкілометра до пляжу під тобою – просто в голові не вкладається:

27. Неочікувано, земельку внизу приладнали під городи.

28. Мис із готелями десь на заході Фуншалу:

29. У всі дні нас здебільшого супроводжувала хмарна погода, але завдяки цьому іноді освітлення навіть цікавіше. На горизонті видно два незаселені острови, Дезерташ та Бужіу.

30.

31. Як і у випадку з Камара-де-Лобуш, пізніше з’явилася можливість побачити мис із води. Хоча з далекої відстані він майже ніяк не виділяється:

32. А от зблизька розмах скель усвідомлюється краще. Серед них зрідка попадаються водоспади, а на горі є будиночок для уявлення про масштаби.

33. Погляд на Кабо Жирао збоку, тут він – отой ледь помітний горбик майже по центру скелі:

34. Погляд «в лоб»:

35. Якщо наблизити, видно оглядовий майданчик.

36. А внизу пляжі та городи, вузенькі й притиснуті до води вертикальними скелями. Але якщо жити на острові вулканічного походження, кожен п’ятачок рівної землі на вагу золота…