Камені замовклих столиць

2. Долини на виїзді з Язду місцями вкриті суцільною зеленню, що досить неочікувано, так як лежить він посеред пустель.

3. А навкруги гори, на одну із яких ми навіть збігали заради розминки й цікавості. Точку на навігаторі я поставив, не лох же, але в мішанині місцевих назв вона мені мало що дає. Село в зеленій долині на різних картах підписано Eslamieh або Farashah. Має воно і маленький замок, але серед інших глиняних споруд низини він ніяк не виділяється.

4.

5. Попереду видніється добре пізнавана завдяки специфічній формі гора Орел (Oghabkooh).

6. Правда, із траси він виглядав більш струнким, а з «нашого» пагорбу такий жирний, як я після року карантину.

7. Дальня частина села, на противагу основній, вражає майже повною відсутністю зелені.

8. Траса в сторону Ширазу:

9. Сама гора, на яку ми залізли, на різних картах підписана як Kuh-e Sorok або Sarg Farashah, і як придивитись, складається зі звичайного сланцю, що легко ламається руками. Примітні і тутешні висоти – від дороги на неї ми піднялися дай Бог щоб на сотню вертикальних метрів, але над рівнем моря там порядку 1800-1900. Отак і живуть люди в пустелі майже на висоті Говерли…

Та повернусь до древніх міст. Перше з них зветься Пасаргади, закладене царем Кіром ІІ Великим у 546 році до н. е. Проектувалось воно як стійке до землетрусів, але явно нестійке до військ Олександра Македонського, що знищили його в 330 році до н. е.

10. Не рахуючи руїн пари палаців та тюрми, розкиданих далеко одне від одного на пристойній площі, найбільшої уваги заслуговує гробниця самого Кіра. Засновник імперії Ахеменідів та один із найвизначніших правителів стародавнього Сходу, про крутість якого говорить хоча би той факт, що за 25 віків ніхто його усипальницю не посмів і пальцем зачепити (а Македонський звелів стратити двох хлопів, що її пограбували, хоча сам був лютим ворогом персів).

11. Наступна цікава точка зветься Накше-Рустам, це вже буквально поруч із Персеполісом. Неординарна об’ява про заборону входу без масок, якщо не знати текст, виглядає наче якогось мужика пожиттєво забанили на вхід.

12. Тут знаходиться п’ять гробниць Ахеменідів, нащадків Кіра Великого. Одна достеменно належала Дарію І, три - ймовірно Ксерксу І, Артаксерксу І та Дарію ІІ, остання залишилась недобудована й порожня.

13. Скеля досить мальовнича й сама по собі.

14.

15. Гробниці знаходяться на значній висоті над землею і прикрашені барельєфами. Після занепаду Персеполіса люди забули про це місце і кілька віків потому самі не розуміли, що воно таке. Народна мова привласнила ці малюнки герою народного епосу Рустаму, звідки й дослівна назва.

16.

17.

18. Трохи осторонь стоїть Куб Заратустри, ймовірно давній зороастрійський храм вогню (всі Ахеменіди сповідували цю релігію), але однозначно його призначення залишається невідомим.

19. Та навіть серед цього розпеченого каміння й пісків життя продовжується.

20.

21. Ну і кульмінацією цього маршруту мав стати без варіантів Персеполіс, наступна після Пасаргадів столиця Персії. Міжнародно прийнята назва явно грецька, початково воно звалося Парса, а нинішні іранці називають його Takht-e Jamshid або Chehel Minar.

22. Заходимо через ворота Всіх Націй:

23. Місто було засноване Дарієм І в 560, але активно будувалося лише з 518 р. до н. е., і було в першу чергу церемоніальним, а не житловим, призначаючись для прийомів іноземних делегацій, усяких свят та урочистих заходів. Царська династія мешкала тут лише навесні та восени.

24.

25. На горі, що нависає над руїнами зі сходу, видно ще дві усипальниці, подібні до тих, що в Накше-Рустамі.

26.

27. В першу чергу до них варто піднятися, бо звідти найкращий вид на місто і можливість оцінити його розмах та колишню велич.

28.

29. Як і решта, воно теж упало під натиском Олександра Македонського, побувши столицею не більше двох віків. У пожежі, спричиненій нападниками (вважається, у помсту за знищення персами грецького Акрополя), загинуло майже все його тлінне багатство. Ще кілька десятиліть по інерції тут мешкало трохи людей, та й ті скоро пішли.

30. Лише непідвладний тисячоліттям камінь царських палаців так само стоїть незрушний. Особливо чомусь їм полюбився сюжет, де лев жере бичка.

31.

32. А люди, вози, каравани все йдуть і йдуть у своєму скам’янілому ході, уже не на поклон царям, як це колись задумувалося, а просто в нікуди.

33.

34.

35. Окремо варто виділити палац Ападана на тисячу квадратних метрів площі, що підтримувався 72 колонами, із яких вціліли 13.

36. Переказувати історію та особливості споруд Персеполіса можна довго, та не буду, все уже і так сказано й написано сотні разів. Краще ще раз походити мовчки цими спустошеними віковічними вулицями, що так багато пережили, у поспіху раз-по-раз вертаючись на уже бачені місця, але все одно упустивши на них щось важливе; настільки неосяжною є глибина древності цього міста, що за один наскок точно нікому не відкриється до кінця.

37.