Ясіня. Долина вічних хмар

2. Окупився і сам готель, хоча би видами з вікна. Недарма про Ясіня кажуть, що тут буквально із сільських ґанків видно Говерлу й Петрос, при відсутності хмар, звісно. На крайній випадок можна було просто поставити табуретку перед вікном і чотири дні залипати у калейдоскопічну зміну погодних картинок. А це всього-то з другого поверху краєвиди:

3.

4. Коли понизу йшов дощ, далекі вершини осріблилися чи не першим снігом за сезон. Нагадаю, це тільки середина жовтня.

5. Іноді сонячні промені все ж пробували пробивати хмарний заслін.

6.

7. А наймістичніше то все виглядало, коли на землю влягалися тумани.

8.

9. У цій частині для початку походимо вулицями самого селища.

10. Хоча суто архітектурною її важко назвати, коли над тобою постійно здіймаються такі гори, важко зосередитись на хатках під ними.

11. Якщо я правильно розумію, це Чорногірський хребет, а саме його західне відгалуження, що тягнеться південніше Ясіня майже до Квасів. До нього відноситься і Петрос, наша друга вершина, тільки найпевніше, на той момент схована в хмарах.

12. Найбільше у тутешній забудові виділяються храми. Цьому сприяє і неабияка мультиконфесійність, і розміри селища, розкиданого по долинах на кілометри. Православна церква Різдва Пресвятої Богородиці 1900-х років знаходиться майже в центрі.

13. Завдяки вдалому розташуванню, видима з маси точок і часом із дуже привабливих ракурсів.

14. Поруч із нею знаходиться парк, одне з небагатьох місць на всі Карпати, яке пам’ятало, що уже пора золотої осені як би. Місцева варіація Маші і Ведмедя:

15. Люблю таку наївну провінційну наркоманію

16. Узагалі міського благоустрою як такого фактично немає, урбаністи тут би повішались.

17. У межах селища Лазещина впадає в Чорну Тису, також буквально в центрі. Ось тут прямо за поворотом і впадає:

18. Фішкою карпатських сіл є підвісні містки над річками, обов’язково з належними краєвидами. Це вже вид на Чорну Тису проти течії з вулиці Київської. Отой горбик за нею подарував мені чи не найкращі краєвиди за цю поїздку… та до нього доберуся не сьогодні.

19. За течією:

20. Один із мостів. Тільки цей веде до воріт турбази, тому перейти його можуть не тільки лиш всі.

21. Також у Ясінях є краєзнавчий музей, коли я вперше проходив повз, він був зачинений… а далі я сам за нього за був, і це дійсно прикре упущення, бо часу на повторні спроби вистачало. Все-таки там мало бути цікаво, зважаючи, що це Гуцульщина. До того ж Ясіня кілька місяців були столицею Гуцульської республіки, що підпорядковувалася ЗУНР.

22. Вцілому ж архітектура за цікавістю значно поступається красі й величі навколишніх гір.

23.

24. Мало що звертає на себе увагу, крім церков і капличок. Велика частка будівель саме з дерева, само собою.

25. Сарайчик, у який запасають дрова на зиму.

26. Ведмеді у масовій культурі прижилися.

27.

28. Найцікавіші дві дерев’яні церкви знаходяться на околицях селища. Перша – на східній стороні, на виїзді на Лазещину. Це храм Преображення Господнього (1871).

29. Традиційно для місцевості, з окремою дзвіницею і майже завжди нерозлучно з кладовищами. Вони тут зовсім не схожі на галицькі по той бік перевалу, особливо типажами на фото.

30.

31. Позаду – ті ж самі засніжені хребти:

32. Досить цікавим є залізничний міст недалеко звідти. Можна по ідеї піднятися на нього і роззирнутися навкруги, та я туди дійшов майже затемна, тому не було сенсу.

33. Підвісний місток:

34. Тепер прогуляємось на південь, в сторону виїзду на Рахів. Костьол Петра і Павла (1814):

35. Деревце виросло прямо в пеньку.

36. На цьому боці знайшовся досить цивільний із виду футбольний стадіон. Місцева «Говерла» грає у першій лізі області.

37. Друга церква Вознесіння Христового (1824), в народі просто Струківська.

38. Цей досконалий гуцульський храм внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Деревця понад сходами дуже вдало підкреслювали їх кольором листя.

39.

40. Варто відзначити і хорошу реставрацію. Шкода, що не було нікого поруч, щоб попроситися всередину.

41. Дзвіниця старіша, 1813 року, її перенесли від іншого храму.

42. Хоча церковний пагорб ніби й невисокий, а види з нього файні:

43.

44.

45. У тому числі на черговий місток. Значна їх частина була на той момент буквально з голочки відбудована, очевидно, їх попередників знищила повінь у червні.

46. Церква та міст.

47. Від Чорної Тиси в цьому місці відкривається найменш очікуваний для Ясіня вид: багатоквартирний будинок та масивна фабрична споруда.

48. Привіт.

49. По іншу сторону траси – масштабна мурована церква Покрови Пресвятої Богородиці (1903).

50. Від неї ще метрів на 500 треба заглибитись у глухі вулички, щоб дійти до залізничного вокзалу, непропорційно великого для такого селища. І досить незручно розташованого на його околиці. Залізниця проходить далі поруч із центром, і я вкотре пожаліюсь, що в нас і близько немає потужностей перенести його кудись туди ближче. На вокзалі спиняються всі поїзди, що стартують із Рахова, та раз на день проходить приміський дизель. На нього я, власне, тоді і прийшов, та банально не встиг. Довелося вертатися на автобусну зупинку і вже з неї ловити транспорт до сусідніх Квасів.