Панські палаци на Барських землях

2. Першими були Митки, що на півдорозі між Баром та Копайгородом. Прогулявся на гірку глянути на їхній костьол.

3. Але найцікавіше там заховалося в старому парку на іншому березі річки відносно траси. Мова про нинішню школу, а колись палац адмірала Чихачова.

4. Чихачов збудував його для своєї доньки Софії, але та мешкала переважно в Петербурзі, тож спадщина не пригодилася толком. Після колективізації, крім школи, якийсь час у ньому квартирувалася лікарня. Чи то після Другої Світової, чи в 1926 році (різні джерела різне кажуть) був план його розібрати, але селяни відстояли свій міні-замок.

5. У підсумку він чудово збережений, принаймні ззовні. Такий собі неоготичний англійський подих у подільській глибинці.

6.

7. Звертає на себе увагу кількість димарів.

8. Вежа.

9. Недавно провели реконструкцію. Металочерепиця і пластикові вікна у панському палаці – таке собі рішення, але нам поки обирати не приходиться. Принаймні додумались зробити коричневі рами, а не білі. Заодно пропали майже всі радянські вітражі, я розгледів тільки один на другому поверсі.

10. Атмосферні деталі просто під ногами:

11.

12. Господарські приміщення по периметру двору теоретично можуть пам’ятати самого адмірала.

13. Іще одна цікава споруда є трохи далі, понад ставком. Чи не млин?

14. Судячи з начинки, так і є.

15. Хоча на весь Інтернет я знаходив від сили одну згадку про нього. Цікаво, чому млин проігнорували всі, хто їздив до замку, коли його просто з дороги видно?..

16. З пересадкою в райцентрі переїхав у Ялтушків, із якого одразу пішов у сусіднє село, Слободу-Ялтушківську. Пішов найменш очевидним шляхом, по дивній тонкій ниточці, що на супутникових знімках перетинає великий ставок. То виявилося таке творіння народного зодчества:

17. Птаство на воді:

18. Кладка на диво добротна і користується популярністю.

19. Далі починається відкритий безмежний простір.

20. У селі оглянув церкву Різдва Богородиці (1887).

21.

22.

23. Колодязь із датою на її подвір’ї:

24. Обабіч церкви стоять хрести зі старими письменами.

25.

26. Дорогою трапилась бібліотека з цікавими модерновими дверима.

27. За ставком починається Ялтушків.

28. Берег поріс якоюсь дивною фігнею, схожою на скажені огірки.

29. Гуси там за головних.

30.

31. У кущах над ставком зі сторони Ялтушкова сховався ДОТ Летичівського укріпрайону (1931-34).

32. У самому селі є схожа дерев’яна церква Казанської ікони Божої Матері (1884). На відміну від слобідської, включена в список пам’яток архітектури.

33.

34. Навколо неї – чи не найбільш атмосферне кладовище, що я зустрічав на Вінниччині.

35.

36. Незвичні хрести з квітами й пелюстками.

Я вже звик, що служителі церкви часто забороняють знімати її навіть ззовні. А тут на мене наїхав звичайний сільський дідок, що просто проходив повз, коли я фотографував хрести досить далеко від храму. Мій настрій цілком дозволяв з кимось посратись, але конструктивного діалогу у нас не вийшло, бо на всі мої уточнення, чому саме не можна, відповідь була «тому що не можна і всьо».

- Мало того що ходять тут фотографірують, так ще й в інтернеті викладають потім, - закінчив він тим, що з його точки зору, певно, виглядає найбільшим блюзнірством.

37.

38.

39. Також у Ялтушкові мав би бути свій палац, близько до сучасного центру села. Шукав його у занедбаному парку, розкішні дерева якого очевидно мають пристойний вік:

40. Про палац я узнав із того ж списку пам’яток, а кому він належав чи хоча б приблизні дати будівництва, про те в інтернеті повна тиша. Заодно він своїм видом демонструє, що могло би бути у Митках, якби не школа:

41.

42. Звісно ж, рознесли печі. Не заховали пани для вас ніяких скарбів, ледарі. Ідіть працюйте.

43. За деревами його майже не видно, тому затримуватись надовго там немає сенсу.

44. Думав ще побродити по руїнах цукрового заводу, подивився на них з протилежного берега ставка, та й передумав. Суцільний треш і непривітні люди – думаю, не варто й казати, що на тлі двох інших сіл Ялтушків геть не сподобався.

45. І тільки природа тут досконала, як і скрізь.

46. Розминка.

47. Поки чекав автобус назад, сфотографував пошту за зупинкою, яка своїм видом чудово споріднена з бібліотекою у Слободі-Ялтушківській.