Ріпак і садово-фруктові села

2. Довелось трохи повертатись. Із траси заїхав у Садове, де не помітив нічого цікавого, тому проскочив навпростець. Зробив тільки одне фото на пам’ять, уже з полів за селом.

3. Тут, як звик у карантинних виїздах, узяв паузу і трохи дозволив собі очманіти від кольорів, запахів та звуків, а надто цього відкритого безмежного простору навколо, непідвладного жодній епідемії.

4.

5.

6. На горизонті видно Малинівку, куди й поїхав-поплив далі.

7. Дерев’яна церква Різдва Богородиці (1905) перед початком поїздки була теоретично єдиним, заради чого варто взагалі сюди заглянути (але, як і сподівався, це виявилось далеко не так). В радянські часи їй знесли верхи й перетворили на клуб, ну а сучасну цибульку вже втулили як змогли, тому вцілому храм виглядає не дуже ефектно. Та і небо підкачало якраз.

8. От ковані решітки на новій дзвіниці удались на славу.

9. Недалеко церкви випадково помітив цікавий цегляно-кам’яний будинок. Була школа, потім клуб, зараз хтось викупив, так пояснив мені дядько з сусіднього двору. Ну, раз власник є, може й врятує…

10.

11. Пейзажі за Малинівкою ледь не карпатські місцями.

12. А за тими лугами стежка, якою виїхав із Садового:

13.

14. Ще разок гляну назад на Малинівку.

15. Постійна рубрика, «а чи не наркоман ти часом?»

16. Польова дорога кличе мене далі, у чергове село з «садовою» назвою – Вишенька. Кукурудзяні поля навколо тільки почали сходити, явивши голий-пустельний варіант себе самих.

17.

18.

19. У Вишеньці знову ж таки нічого цікавого не мало бути, та гріх не заїхати в село, однойменне до мікрорайону, де я живу. Плюс примітив на супутнику місток через Згар, і не дарма зробив петлю до нього – люблю такі прояви народної архітектури.

20.

21. За річкою село закінчується, але перегородка в кінці мосту не від людей, звісно, а для череди.

22.

23. У крихітній та далекій від основних доріг Вишеньці багато зовсім архаїчних хат, правда, я заради них не зупинявся, лише раз, коли натрапив на непролазну після дощів дорогу і мав нести велосипед. Там заодно зафіксував такий сарайчик з патріотичною копицею вкупі.

24. Далі знову такі насичені у травні поля.

25. «Когда яблони цветут...», проспівали ж, правда?

26. Останнім у планах був Балин, він виявився і найцікавішим. Місцева архітектура на прикладі школи та клюбу:

27.

28. В Балині на річечці Іскриль загачений ставок (яке б то шановане село, щоб без ставка…), із якого вона витікає в мальовничий тінистий яр.

29. Туди спустився навмання на звук шуму води і не прогадав: хай і штучний, але ще один водоспад недалеко від Вінниці для себе відкрив (поки закордон недоступний, будемо обходитись підручним матеріалом). Та і кам’яна кладка греблі примітна.

30.

31. Як і інженерний винахід, що, очевидно, веде до когось на город, і створює додатковий каскад.

32. Ставок виглядає теж нічогенько, там зупинився на обід.

33.

34.

35. Проста церква на протилежній стороні.

36. А далі знов поля і простори.

37. Це так кульбаби постаралися прикрасити Балин.

38. І нарешті на передній план виходить його величність ріпак. На заміну лавандовим полям у всяких Франціях теж є своя альтернатива.

39. Я його ще й на запах не сприймаю (багатьом, кажуть, він смердить), тому поїздка такими полями – суто візуальна насолода без жодних побічних ефектів.

40.

41. Бачите майстра маскування у полі?

42. А якщо так?

43. Добре там було…

44.

45.

46. Та час вертати в сторону дому, і ця дорога мала вивести мене назад на трасу.

47. Зупинився ще біля однієї яблуні, для фото «рожеве на жовтому» (ну і знатиму, де підкріплятись, якщо доведеться вернутися в серпні).

48. А ще в той момент дерево натурально гуділо, тільки цього разу трудяги позували якось неохоче.

49. На цьому мало би бути все, тією ж трасою просто пиляв додому… якби не повітряне шоу, влаштоване буквально на пару хвилин лелеками над одним із сіл при дорозі (здається, у Лукашівці).

50. Не знаю, що їх спонукало так жваво ганяти туди-сюди (чи пташенят годували, чи якісь розборки), але скінчилось все так само неочікувано, як і почалось. Та кілька кадрів зробити все ж устиг.

51.

52.

53. Вертаюсь назад, у зону зараження.

54. І що намотав того дня.