Місто тиші

2. Прибувши на місце, спочатку пішов по зовнішньому периметру, шукати точку, звідки фортецю буде видно повністю. Масштаби стін і бастіонів вражають:

3. А навкруги гарно:

4. У північному напрямку до краю острова кілометрів дев’ять і він звідси прострілюється поглядом весь. Хоча Мальта і значно більша за Гозо, але в планетарному масштабі все одно крихітна.

5. На горизонті найпростіше угадується місто Моста, завдяки куполу собору-ротонди. А дорога до видової точки, яку собі намітив, іде неочікувано вниз.

6. І звідти таки добре видно весь розмах міста-фортеці, хай і проти сонця.

7. Через Грецькі ворота (а всього там лиш три входи) заскакую всередину і одразу потрапляю в казку глухих покручених вуличок. Можливо, то й не середньовіччя, але років хоча б по чотириста ці стіни уже мають.

8.

9. У будинків Мдіни немає номерів, тільки назви. Ну і ручки-колотушки традиційно звертають на себе увагу.

10.

11. Заскочив у одну із церков.

12.

13. Із фасаду її й не зняти толком, максимум вхід.

14. Друга церква на ширшій вулиці:

15. За рік Мдіну відвідує близько 750 тисяч туристів, але більшість їх товчеться по основній осі міста, на яку нанизані попсові цікавинки.

16. Тут в принципі також все мило.

17. Крайня північна точка – бастіонна площа, звідки відкриваються краєвиди на добрий такий шмат Мальти.

18. Собор Мости домінує одразу над декількома містами:

19. Туди я не їздив, то розкажу принагідно зараз. Базиліка Успіння Богородиці (1871) має один з найбільших куполів у Європі та світі. В 1942 році в неї влучила бомба, пробила дах, впала у переповнену залу… і не підірвалася.

20. Тут на передньому плані малоповерхова Біркіркара, а над морем стирчать хмарочоси Сліми і Сент-Джуліанса. Узагалі звідси якнайкраще видно, наскільки суцільна головна агломерація Мальти, яка складається в реальності з десятків міст та сіл:

21. Забудова парадних вулиць:

22.

23. На авто в’їжджати у місто можна тільки місцевим.

24. Ледачих туристів катають у бричках, ще й візники колоритні:

25. Головним храмом середмістя є кафедральний собор св. Павла 1702 року (збудований на місці старішого, зруйнованого землетрусом). Чим особливий саме цей апостол для Мальти, розкажу в наступній частині. Всередині торжество барокового убранства і поховання лицарів тупо в стінах і підлозі, але вхід шість євро, то шість євро. Разом із собором я проігнорував і всі музеї Мдіни докупи. Якось поїздки Україною відучили звертати на них увагу.

26. Поступово пробираюсь до виходу.

27.

28.

29. Найпопулярнішими сувенірами звідси будуть вироби зі скла, можна і дверну колотушку прикупити.

30. Заходити через якісь задвірки, а виходити через головні ворота (вони так і називаються, Головні) – для мене уже більше, ніж традиція.

31. Втім, навіть там не завжди хаос і затори з людей-бричок, а буває й тихо:

32. Замість колишнього фортечного рову внизу тепер прогулянкова зона та пам’ятник-куб не знаю кому.

33.

Та час переходити до сусіднього Рабату. Спочатку думав втулити його в одну замітку із Мдіною, але оскільки зараз поспішати очевидно нікуди, розкажу про нього іншим разом.