Шишкові горби, або чари дністрових схилів

Щоб дістатись сюди, потрібно орієнтуватись на села Нагоряни і Грушівці Кельменецького району, куди двічі на день із Чернівців ходить автобус. Ну як ходить… «Я зламався», - заявив потрібний мені водій і запропонував чекати наступного рейсу, котрий через 7 годин. Зрештою мене та інших щасливих власників квитків до Нагорян запхали в маршрутку на Могилів. Вона довезла нас «до повороту» біля села Бурдюг, найближче, де їй по дорозі, а далі добирайтесь як хочете.

Від траси до потрібної мені точки в один бік 8 кілометрів, які я долав частково автостопом, та більше пішки, бо спиняються там геть неохоче. Заодно загальний стан нашої транспортної інфраструктури ніби вкотре прошепотів на вухо, а може, ну їх нахер, ці подорожі Україною?

2. Зате віддаленість від цивілізації надає цьому місцю одну беззаперечну перевагу – тут практично немає сраних людей.

3. Як зійти з дороги, по ліву руку буде видно Нагоряни, тільки передній план псують якісь заброшки.

4. А попереду розкинулась гряда тих самих пагорбів. Звідси вони схожі на кургани, тільки дуже вже кам’янисті.

5. Між пагорбами тягнеться ґрунтова дорога (теоретично можна і машиною під’їхати), а на вершини ведуть стежки, та й по бур’яну піднятись неважко. Не впевнений, що заліз на кожен пагорб, та на більшість точно.

6. Нагоряни:

7. Далі стає видно скелясті виступи над Дністром, які звідси виглядають оманливо маленькими. При моїй релігійності загалом, за капличку на вершині природної пам’ятки бажано б вправити комусь руки. Особливо за дах, що мотивує вийняти собі очі й викинути нафіг.

8. Далі на передній план виходить його величність Дністер.

9.

10. Простори спаленої сонцем трави оживляє своїми червоними ягодами шипшина.

11.

12. І не лише вона, а й глід (тільки зараз придивився, що листки інші).

13.

14. Польові роботи добігають свого завершення.

15.

16. А я нарешті лізу на крайній пагорб над річкою. За спиною залишається такий краєвид:

17. А попереду так:

18. Із вершини пагорбу добре видно завиток дністрового меандру та скельні виступи на передньому плані перед ним. В народі їм дали імена – Дід, Баба й Онучка, тільки не скажу яким саме, бо їх тут більше, ніж три.

19.

20.

21. Був би на це час, чи ні, а само собою хочеться тут затриматись довше, помилуватись красою навкруги. От і якась зміюка, задивившись на горби й кручі, увійшла в філософський стан і так різко захотіла змінити своє життя, що саме тут і скинула свою стару личину.

22.

23.

24. Дракончики чотирилапі також присутні.

25.

26. А Дністер, якщо придивитись, зовсім не статичний: на воді вирує своє життя.

27.

28.

29. І особливо гарний у північно-східному напрямку.

30. Чудернацькі береги так чи інакше викликають повагу до річки, що так чітко викреслила собі шлях у суцільному камені. Там, унизу, уже справжня осінь:

31.

32. Трохи пройшовся і далі понад берегом. Струмки чи просто балки, що впадають у Дністер, помітно виділяються оазисами із дерев на тлі загальної степової пустелі.

33.

34. Закінчу цю замітку добіркою панорам, дуже вже місце для них підходяще. І мова не тільки про річковий меандр, що його чудово видно з пагорбів, а й про відкритий безмежний простір вцілому. Його чи не найбільше не вистачає під час зимового просиджування у квартирах та офісах.

35.

36.

37.