І ціле Целє під ногами

2. Спершу пішов до замку, він знаходиться в горах осторонь центру. За вокзалом треба перейти річечку Воглайна, звідти ж і сам замок видно (зліва):

3. По дорозі можна заглянути в монастир св. Йосипа, один з трьох у місті. Пагорб, на якому він знаходиться, також св. Йосипа (Jozefov hrib) і костьол, ви не повірите, теж св. Йосипа.

4. От до чого я був не готовий при відвідуванні монастиря, так це що навкруги немає парканів. Можна походити територією, роздивитись ближче костьол та краєвиди з пагорбу.

5.

6.

7. Прапор Целє має цілком нашинські кольори.

8. Щоб дістатись замку, треба далі набирати вертикальний метраж; він відчутно вище, ніж монастир.

9. Навколо кайф:

10. Вулиця, яка йде до нього, - фактично лісова дорога, де мало людей чи машин, зате було достобіса змій. Чорні й золотисті, великі й малі, вони ніби лякались мене так само, як я їх, а все ж там краще з асфальту не сходити. Ось це ніби дитинча мідянки, але хтозна. Щойно народжена кобра може убити мангуста, як застерігав легендарний Ріккі-Тіккі-Таві.

Твердиня на пагорбі фігурує під назвами Старий або Верхній замок (так як історичний центр мав власні укріплення). Зараз він переважно відбудований для безпечного відвідування туристами, хоча фрагментами залишені мальовничі руїни.

Вхід коштує 6 євро, квиток дає право придбати каву за 1 євро в кафе всередині (так як я трішки подихав від спраги уже, це було вкрай доречно).

11.

12.

13. Доповнюється шикарними краєвидами.

14.

15.

16. Особливо із західної стіни, звідки відкривається панорама самого Целє.

17. Південніше Воглайна впадає в Савіню.

18. Старе місто виділяється червоними черепичними дахами.

19. Помітні шпилі кафедрального собору (ближче) і церкви монастиря францисканців.

20. Залізничний вокзал:

21. Багатоповерхові квартали також є. Втім, на тлі таких гір будь-що виглядає красиво.

22.

23. Серед зелені ледь видно костьол св. Йосипа.

24. В приміщеннях замку розташовані не особо цікаві музеї, можна пройтись галереями понад стіною.

25. Але все ж найбільше мені сподобалась смарагдова гірська чарівність навкруги.

26.

27.

А на виході чекало щастя – виявляється, туди ходить міська маршрутка, яка суттєво зекономила мої сили та час, за 1 євро домчавши мене назад до вокзалу.

28. Просто від нього углиб старого міста уводить продовгувата площа Krekov trg. Панянка не знає куди йти далі, а я знаю.

29. Цельський дім, трохи у риштуванні:

30. Церква Успіння Богородиці (13 ст.) та монастир францисканців.

31. Народний дім (цікаво, чим він відрізняється від Цельського дому?):

32. Видно, товариш дами з вокзалу.

33. Театр поглинув у себе північно-західну вежу міських мурів.

34. Фонтан незвичний:

35. А цей дворик сподобався найбільше:

36. Південна сторона середмістя обмежена річкою Савіня, від неї знову видно замок, а також третій монастир.

37. Замок зі сторони нагадує чимось наш Невицький, тільки стан незрівнянно кращий.

38. Монастир капуцинів манить до себе досконалою бароковою церквою св. Цецилії, але отой майже вертикальний коридорчик відлякує. Під вечір я вже замахався ходити й обмежився фотографією звіддаля.

39. Види на центр від річки:

40.

41. Старий знайомий:

42. Іще трохи покрутився середмістям, тут все перемішано. Водонапірна вежа зі старих укріплень та нові будинки:

43.

44. Відверто середньовічні вулички та сучасний стріт-арт.

45.

46. Кафедральний собор, як водиться, зблизька ще спробуй помістити в кадр.

47. Декілька фоток на ходу:

48.

49.

50.

51. Церква біля автовокзалу:

52. Назад до Любляни вертався уже підвечір’ям, а навколо так само височіли гори, на яких клубився туман, і ховали за собою помаранчеве серпневе сонце.

53.