Шкофья Лока. Година в середньовічній казці

2. Добиратись краще автобусом, квиток коштує 3,1 євро. Залізнична станція також існує, але знаходиться в одному з суміжних сіл, за 2,5 км від центру містечка.

3. Історичний центр Шкофья Локи компактний, швидко обходиться буквально за годину (хоча неспішно там буде де і цілий день походити). Автостанція поруч, на іншому березі річки Селшка Сора. На цьому (лівому) березі уваги заслуговує хіба що аскетичний монастир капуцинів (1709):

Історія міста, яке існує з 973 року, тісно пов’язана з водяними млинами і, відповідно, річками: у його межах Селшска Сора і Полянска Сора зливаються в просто Сору. Нас цікавить перша з річок, до якої прилягає старе місто й замок, з’єднані з протилежною стороною трьома мостами.

4. Найцінніший із них – арочний міст Капуцинів, якому понад 600 років. Це одна з найстаріших споруд такого типу в центральній Європі.

5. На арочних склепіннях тримаються будинки над річкою і Блажева вулиця:

6. Далі перекинутий пішохідний Станційний міст.

7. На честь кого пам’ятник, я забув, звісно.

8. Старе місто манить:

9. Та спочатку замок. На підйомі відкриваються шикарні види на схід:

10. Від кальварії на тій стороні має бути дуже класна панорама міста, але то треба виглядати вранці. Я ж приїхав ввечері, то все навпаки.

11. Замок у документах згадується з 1202 року, хоча спробуй угадай, що в ньому з того часу лишилося.

12. Всередині працює кафе та музей, який так пізно був уже зачинений (хоча не дуже й хотілося).

13.

14.

15. Вцілому замок поступається за ефектністю старому місту, та своєї частки слави заслуговує. По-перше, як видовий майданчик. Західні околиці:

16.

17. Вид на північ і частково старе місто, зокрема найбільшу в ньому церкву св. Якоба.

18.

19. Звертають на себе увагу хмарочоси. Не таке вже воно й маленьке, це місто-музей.

20.

21. Навсібіч від замку розходяться стежки – у парк, ліс, гори… За 2 км звідси в горах загубились мальовничі руїни ще одного замку, Дівья Лока. Але я б ніяк не встиг до заходу сонця. У такі моменти якнайкраще розумієш, як мало часу на все, і це не тільки про подорожі.

22. Та пора вертатись у центр. Він просто бомбезний.

23. Дуже багато квітів у вікнах і на балконах.

24.

25.

26. Двері, а як же:

27.

28. Розписи на будинках:

29.

30. Головна вулиця Міська (точніше, вона не вулиця, а площа чи ринок – Mestni trg):

31. Прапор взагалі-то жовто-зелений у них, але ж схожий.

32. Маріанська колона (1751):

33. Церква св. Якоба зблизька:

34. У центрі повно кафешок та людей, і, як мені здалося, то переважно місцеві мешканці.

Справедливості заради варто сказати, що сучасного виду старе місто набуло в 16 ст., після потужного землетрусу 1511 року. Тобто по науці це вже Новий час, а не Середньовіччя, але ж так більш ефектно звучить.

35. Одна з небагатьох споруд, що пережили землетрус, – Мартинів дім 14 ст., з такими от хаотичними вікнами. Подібні будинки були одночасно доповненням до міських стін.

36. Такі в середмісті периферійні вулички:

37.

38. І навіть такі:

39. Паралельно до Міської, заслуговує уваги інша вулиця, яка за статусом теж чи площа чи ринок – Spodnji trg. Вона не пішохідна, тому тут не прогулюються люди, і взагалі якась дивна. Будинки ніби покинуті переважно:

40.

41.

42.

43. Але в багатьох тримається життя.

44.

45. Без мостів уявлення про старе місто було б неповним.

46. Особливо мені сподобався цей вид:

47. Як і нависаючі над Селшкою Сорою будиночки, і сама річка.

48.

49.

50. Довгий літній день дав змогу сповна насолодитися видами Шкофья Локи у м’якому вечірньому світлі, перш ніж бігти на свій автобус, назад до Любляни.

51.