Корсунь-Шевченківський

Як і в сусідньому Стеблеві, на річці загатили ГЕС, тому Рось гарна тільки по один її бік. Електростанція 1930-34 років уже встигла стати пам’яткою архітектури.

Гребля так само є пішохідним містком із загадковими для мене станційними конструкціями.

Ну а нижче за течією – краса:

Із мосту чудовий вид і на палац Понятовських-Лопухіних. Із листям на деревах було б веселіше, але саме в міжсезоння він проглядає найкраще.

Якийсь гідротехнічний канал.

Із протилежної сторони, між ГЕС та автомобільним мостом, на річці розташований острів Зелений із монументом абстрактному Росичу, що уособлює витязя – охоронця південних кордонів Русі.

Мені ж пора на інший берег, домінантою якого є церква Спаса нерукотворного образа Ісуса Христа.

Новобудова, але ніби й нічого така:

Ну а наші міста ще місяця за півтора до проводків перетворюються на кладовища пластикового сміття. Красиво, йопт.

І час переміститись до головної страви дня, резиденції. Першою нас зустрічає в’їзна брама середини 18 ст., зведена у стилі французької середньовічної архітектури.

Обабіч неї – одноповерхові господарські приміщення, зліва – контора управителя маєтком.

Рось тут вкрай мальовнича. На протилежному березі височіє цивільна забудова Корсуня, багатоповерхова й приватна.

На камені біля контори управителя вибиті барельєфи на честь Шевченка і не тільки. Це вже безпосередньо на острові:

Сама контора зараз виконує роль просто житлового будинку.

З оригінальною адресою:

І пильними мешканцями.

Ще далі виділяються своїм видом колишні бані, нині – якийсь казенний дім за парканом:

Підемо всередину. У одній із веж брами міститься каса для численних музеїв заповіднику.

Пам’ятники Шевченку рідко фотографую, але ж не у місті, наполовину названому в його честь:

Як зайти у парк-резиденцію, зліва буде колишній манеж. Певно, він у найгіршому стані з усіх будівель садиби.

Безпосередньо перед палацом – виставка техніки Другої Світової:

З парадного входу палац був проти сонця і погано влазить в кадр, тому загальні плани будуть нижче. Але ж які шикарні й деталі!.. Це одна з перших неоготичних садиб Речі Посполитої.

Всередині палацу діє музей Корсунь-Шевченківської операції, однієї з найбільш масштабних битв Другої Світової. Зайшов, пройнявся.

Але у будь-якому випадку варто глянути і просто інтер’єри. Збережену ліпнину:

Й особливо вітражі:

Оглянемо й інші будівлі. Флігель – одна з найстаріших споруд резиденції:

Дві православні каплиці середини 19 ст.:

Палацовий підмурок:

З тильної сторони палацу можна підвісним містком перейти на сусідній острів.

Там знаходиться «швейцарський» будинок, зведений свого часу для челяді. Як і контора, тепер просто житловий, і місцеві песики не дуже раді напливу гостей.

Між порогами та скелями звивається Рось.

Південніше маєтку знаходиться основна частина парку. Він примітний тим, що в основу планування закладено особливості природного ландшафту. Природні красоти тут настільки самодостатні, що зміни мали бути мінімальними.

У межах парку є невисока гора Янталка, на якій можна знайти штучний грот. Зараз порожній та сплюндрований бидлом:

Із гори відкриваються і види навколо, з домінантою – палацом:

Зараз там все утопає в зелені і тому ще більш гарне. Але в той момент уже народжувалось нове життя, плин якого нікому не спинити.

На протилежному березі хтось не відстає від часу.

У самому парку повно різних скульптур. «Ян і Наталка», герої банальної й трагічної легенди, задивляються, куди ж поділась вода із їхнього фонтану:

Складна композиція з цитатами Шевченка й продуманими до деталей барельєфами:

«Юність», гола й неупереджена:

З відбитою рукою…

Весна!

Ну а там час і повертати на автостанцію. Окрім резиденції у Корсуні майже не зберіглося ніякої старовини, що не заважає цьому місту залишатись затишним і приємним.

Земська школа початку 20 ст. у стилі українського модерну:

Міськрада 50-х років: