Польська солянка-2018

Протестантський костьол Покою 17 ст. – фахверковий, дерев’яний (точніше, з глини і соломи також). Унікальний: таких храмів у світі було всього три, зберіглося два.

Такі специфічні матеріали були обрані невипадково. У 1648 році Вестфальським миром завершилась Тридцятилітня війна, унаслідок якої імператор Священної Римської імперії Фердинанд ІІІ Габсбург під тиском швецького короля змушений був дозволити будувати лютеранські храми на своїй землі.

Але він наклав на них обмеження: церкви мали зводитись тільки з недовговічних матеріалів і без веж, та декілька інших. Але навіть при таких умовах костьол пережив імператора та ще декілька століть.

Із початку 18 ст. заборони стали слабшими; так з’явилась дзвіниця:

Ще більше за зовнішню оболонку вражає інтер’єр храму, з його масштабними розписами, галереями та переходами.

Політика тут така, як мені подобається. Плати, і після цього ходи та фотографуй скільки хочеш.

Надгробна(?) плита у зовнішньому оздобленні:

Окрім костьолу, Явор має величезний замок і цікавий історичний центр, але зупинка тут була швидше щоб розім’яти ноги. Будинки неподалік:

Люк біля храму (але зображене на ньому – не герб міста):

Наступне на черзі – село Мошна Опольського воєводства. Майже тезка цікавого села під Черкасами зустрічає наркоманією сучасним мистецтвом.

У Мошні знаходиться дуже популярна пам’ятка, яку формально називають замком, хоча його оборонна здатність і в кращі часи була сумнівною. Зате скільки стилів намішано у цьому чуді: готика, ренесанс, бароко…

Замок-палац з’явився у 17 ст. завдяки забаганці підприємців Тіеле-Вінклерів. Однією з його фішок є 99 башт – не перераховував, повіримо на слово.

Зараз всередині готель + музей + ресторан.

Але який же все-таки чудовий напрямок – еклектика, коли будівля з кожного ракурсу виглядає зовсім по-різному. Хоча, підозрюю, з’явись цей стилістичний хаос у 21 столітті, а не 17, його б заклювали за кіч, несмак та понти.

Тильна сторона більш дика:

Тут же в імпровізованому болоті мешкають качки.

Вхід в музей відносно дешевий (7 злотих, здається), але з великою чергою та екскурсіями по розкладу. Тому утримався, обмежився фото з вестибюлю.

Палац в деталях:

Скульптурне оздоблення:

Деінде триває ремонт.

За палацовим комплексом знаходиться великий став, над яким якраз зібрались хмари. Після кількаденної 30-градусної спеки Мошна освіжила дощем.

За ставом – незвичний костьол:

І закінчимо на сьогодні містом Ланьцут (що усього за 75 км від кордону з Україною) та його резиденцією.

Палац у Ланьцуті вважається одним з найкраще збережених у Польщі та одним з найпопулярніших. Але мене чомусь зовсім не зачепив, хоча я й бачив його буквально проходячи повз.

Має внутрішній дворик, який був якраз на ремонті, а всередині платний музей, де не можна фоткати.

Ну і уявити в Польщі пам’ятку неуквітчаною якось непристойно навіть.

Навколо повно скульптур, альтанок…

…та просто красивих деталей.

Хоча як і резиденцію в Мошнах, його часто називають «замок», він давно втратив це значення, як за видом, так і по суті. Колишні фортечні рови й бастіони нині виглядають декоративними та беззубими.

Покидаємо комплекс через другу браму, ще крутішу за ту, через яку увійшли.