Майсен

Прохід до замку:

Готичний собор св. Іоанна і св. Донатуса почали будувати в 1240 році, а закінчили тільки в 15 столітті.

Такий собі Йоганн Вольфганг Гете сказав, що це найкраще, що нам лишила готика. Хоча можна з ним і посперечатись (мені той, що в Кошице більше сподобався).

Але все одно нічого перебирати харчами та слід визнати, що і цей собор бомбезний.

Горгульї:

Всередині зараз діє музей і за додаткову плату можна скільки хочеш бродити та знімати інтер’єри.

Певно, гробівці:

Скульптури:

Можна заходити на різні яруси.

У собору навіть внутрішній дворик є:

Тепер подивимось кафедральну площу, вона ж – замкове подвір’я.

Дату на одному з каменів бруківки, мабуть, час від часу оновлюють. А то вже затерлась би від тисяч ніг, що тут ступали.

Будинки на площі:

Традиційно із замку багато краєвидів. Ельба:

Частина міста на правому березі:

Незвичний для нас і банальний для них фахверк:

За залізничним мостом видно неоготичну кірху.

А це вид на центр. Майсен практично не постраждав у Другу Світову і виглядає відповідно.

У незвичному місці, а саме на даху одного з будинків, є мурал з якоюсь суровою пані. Уже не пригадаю, хто це.

Спускаємось у центр:

Жабка натякає, на кого може перетворитись той, хто нап’ється з фонтану

Крім архітектури, Майсен відомий як батьківщина європейської порцеляни (китайці свою технологію виготовлення тримали в таємниці, і тільки через певний час німці змогли вивести альтернативний рецепт). Їй присвячено більшість сувенірних крамниць середмістя.

Правда, то більше для подивитись і піти далі. Оці тарілочки по 109 євро коштують, наприклад:

Огляд площі Ринок починаємо з ратуші 1472 року:

Церква Діви Марії (1457-1520). Навіть дзвони на її дзвіниці порцелянові (але то декоративні, як я розумію).

Міщанські будинки Ринкової площі належать до кількох різних стилів та століть побудови.

«Будинок заможного патриція»:

Стріт-арт на малих архітектурних формах:

І з мосту через Ельбу можна побачити нарешті замок зі сторони, хай і проти сонця.