Братислава, ч. 2. Погляд згори

Однією з визначних споруд Братислави соціалістичної є Новий міст або міст SNP (абревіатура анти-гітлерівського словацького повстання). Примітний тим, що тримається лише на одній опорі і стоїть вона на березі, а до Дунаю конструкція узагалі ніяк не дотикається.

Як і в багатьох грандіозних соціалістичних проектів, у нього є і чорна сторона: під будівництво розхерачили велику частину Братиславського Подграддя, зокрема єврейські квартали.

На вершині пілону (85 метрів) знаходиться характерної форми споруда з рестораном, яка під свій вид називається UFO, там же і оглядовий майданчик. В одній із опор ганяє ліфт, у другій – аварійні сходи.

Ціна на оглядовий майданчик була близько 7 євро за разовий вхід або близько 9 за день + ніч. Прикинувши, що мій поїзд за півгодини до півночі і що раз живем, узяв дорожчий і вперед.

Певно найбільш канонічний краєвид Братислави – град та старе місто:

На тлі всього іншого відчутно виділяється кафедральний собор св. Мартіна 13 ст.

Михальські ворота – єдина збережена (із чотирьох) брама середньовічного міста:

Видно, що історичний центр відносно невеликий.

Замок та Дунай:

Дунай за течією. На передньому плані Старий міст, найдавніший із збережених (1889-90), а всього у Братиславі їх п’ять. Зараз через нього заборонений проїзд приватного транспорту, а в майбутньому він має бути відкритий тільки для пішоходів та трамваїв.

На південь – величезний спальний район Петржалка. Ця назва має бути знайома любителям футболу: у сезоні 2005/06 однойменний клуб наробив шороху у Лізі Чемпіонів. Але з часом скапустився і зараз грає у нижчих словацьких лігах.

Петржалка має репутацію такої собі братиславської Троєщини І виглядає відповідно, тільки все ж у європейських панельок забарвлення більш життєрадісне.

Узагалі вся Словаччина знаходиться на лівому березі Дунаю і тільки Петржалка з парою ще більш віддалених мікрорайонів – на правому.

Вітряки на горизонті – то уже Австрія.

Нафтопереробний завод на півдні Братислави:

Ну а тепер замок, точніше, як тут кажуть, град. Історично йому більше 1000 років, але те що ми бачимо, як не крути, сучасна реконструкція. Замок згорів у 1811 р., а відбудували його лише трохи більше півстоліття тому.

Деякі фрагменти досі в процесі реставрації, як от ця брама:

Стріт-арт по дорозі. Мазні на стінах у Словаччині багато, а от чогось вартісного мало.

Піднімемось нагору.

Всередині палацу якийсь музей (не ходив).

Із замкового узвишшя гарні види на північ. Старий та Новий мости і UFO:

Яскравий міський транспорт:

Іще раз вам австрійських вітрячків:

Загалом град вилизаний-вибілений і за враженнями не дотягує до брутальних неприступних замків словацької провінції. На додачу, його палац (найперша частина, що кидається у вічі) настільки геометрично правильний, що аж не можу.

Нижчі стіни все ж цікавіші.

Околиці замку – облізлий і атмосферний шанхайчик. Православна церква св. Мікулаша (тобто Миколая) 1661 року:

Подертий будинок з малюнками замість вікон:

Скульптура «Дівчина з воронами».

Старе місто:

Обидва готичні храми:

Михальські ворота та церква кальвіністів:

Дім «У доброго пастиря», особнячок 18 ст., один з небагатьох збережених на території Подграддя.

А так зблизька виглядає кафедральний собор:

Наступна оглядова точка – меморіал радянським військовим. Від центру до неї іти не менше двох кілометрів, але можна і прогулятись, тим більше транспорт дорогий А по дорозі є кілька цікавих вулиць.

Досить великий простір історичної забудови обмежений квадратом вулиць Паненська – Матея Бела – Лермонтова – Стефанікова. На відміну від попсового старого міста, тут майже немає перехожих, тому тихо й чарівно, а архітектура за красою майже не поступається.

Десь в тих же краях знаходиться суровий палац архієпископів: за зачиненими воротами і з охороною.

Ну і нарешті меморіал, певно, наймасштабніший у країні. Взагалі Словаччина одна з небагатьох в ЄС не тільки зберегла пам’ятники радянським солдатам, але й підтримує їх у належному стані.

Загалом це досить велика зелена зона на узвишші, популярне місце прогулянок серед містян. Такі види звідси на захід та північ:

Братислава сучасна:

Братислава соціалістична:

Град, старе місто і UFO:

Упольований того дня стріт-арт:

Своєрідне оформлення одного із магазинчиків у центрі:

Із області божественного маркетингу

Ну а після вечері треба було ще раз піднятись на літаючу тарілку, щоб жаба не давила. Автобуси поночі бігали досить жваво, тільки б розібратись, які саме підходять. Новий міст, до речі, дворівневий, верхній ярус для авто, нижній для пішоходів та велосипедів. Розв’язки там такі, що мозок зламаєш.

І власне таки да, поглянути на все те ж саме у нічному варіанті було варто. І вже остаточно вертатись на вокзал, а там далі потягом уже в сторону кордону із Україною.