Тренчин – класне місто з класним замком. Частина 1

Ну а фотоапарат потрібно розчехляти одразу ж від вокзалу, бо від нього всю дорогу попереду височіє Тренчанський град, третій за площею замок країни, ще й з модерновим будиночком по дорозі.

У будиночку зараз 1-зірковий готель.

Замок традиційно окупував найвищу скелю з різкими уривчастими краями.

У скелю ледь не вріс іще один готель. Всередині його можна побачити напис на камені, що дійшов аж із часів Римської імперії, коли тут знаходилось місто Laurgaricio (але я про той камінь не знав тоді).

18+

А що це за космічні зонди, додумайте самі. Раптом що, згадаю про них у другій частині.

Ми майже в центрі, на будинках багато декору.

Герб міста на каналізаційному люку. Далі будуть і інші його інтерпретації.

Головний майдан міста – площа Миру. Він досить витягнутий, більше схожий на бульвар, і просто чарівний.

На додачу з півдня над хатинками також нависає замок.

Найбільший храм середмістя, костьол Франциска Ксаверія 1649 року, був майже весь у риштуванні.

Ратуша і нижня міська брама, яка також служила ратушною вежею. На неї можна піднятись за 1 євро щодня з 10 до 18 години.

За костьолом сховалась масштабна синагога, більше схожа чи то на мечеть, чи на візантійський храм. Вона відносно молода, 1913 року:

За нижньою брамою іще один майдан, Штурово наместьє. Він менший за розміром, але ще більш гармонійний та чарівний.

Цікавий подвійний фонтан:

Історичний центр Тренчина компактний і обійти його можна дуже швидко. Але варто прогулятись і вуличками навколо, де також чимало симпатичної забудови.

В якомусь музеї чи арт-центрі за склом виставили купу макетів дерев’яних церков:

На площі Святої Анни:

Це вже не пам’ятаю де, десь близько до річки:

І розсип костьолів на будь-який смак:

Перейдемо через Ваг.

На тій стороні просто житлові райони. А йшов я туди не просто так, а пошукати видів на замок чи центр від річки.

І вони таки є, хоч і було проти сонця якраз.

А місто і річка жили своїм життям. Поважно плавали лебеді…

…і панянки.

І хтось літав над головами.

Закінчу ж першу частину пішохідним переходом під залізницею, якому судилось стати цілою скарбницею муралів. В основі більшості з них лежать міські пам’ятки, силуети яких легко вгадуються навіть після пари годин перебування у Тренчині.

Деякі інтерпретації дуже своєрідні, можна тільки позаздрити фантазії художників.

Як вам такий варіант міського герба?

Явно чувак із фонтану:

Деякі картини ніяк не пов’язані з міськими символами (а може, треба просто тут пожити, щоб їх зрозуміти).

Звідти повертаємось у центр. Над площею Миру височіє фарний костьол Різдва Діви Марії, до якого ведуть закручені різко вгору вулички та сходи. Це також один із проходів до замку, отже, нам туди. Далі буде.