Тумани острова ельфів

Здається, я хотів туди ще відтоді, коли в принципі узнав, що існують країни та острови. Просто тому що, всупереч будь-якій логіці, ще навіть і гадки не маючи, наскільки насправді прекрасна ця земля.

Тут мешкає лише трохи більше 300 тис. чоловік, а багато територій непридатні для життя в принципі, що дозволило зберегти їх красу у первозданному виді. Мешканці острова досі вірять у ельфів, а от у тролів якось уже перестали (бо їх ніколи ніхто не бачив, а от ельфи – це святе).

Завдяки Гольфстріму, сильні морози тут – рідкість, але із-за потужних вітрів та дощів +4 може відчуватись як -18, погода міняється так швидко, що всі прогнози ідуть лісом, і час та відстань між непроглядним туманом та веселкою може складати 5 хвилин чи кілька кілометрів.

З надр цієї холодної ззовні землі прориваються на поверхню кипучі гейзери й вулкани, об її скелясті береги розбиваються шалені океанічні хвилі. Острів заселяють нащадки древніх вікінгів, що змогли вижити в кошмарних (до електрифікації та приручення термальних вод) умовах і перетворити одну з найбідніших земель на успішну процвітаючу країну.

Певно, ще роки чотири тому я й уявити не міг, що зможу побувати в Ісландії; нехай хоч на кілька днів опинитись ніби на окремій планеті з її неповторними каньйонами, водоспадами, льодовиками й пустелями. Можливо, як все буде добре, я з часом напишу детально про кожен побачений куточок, бо він того заслуговує; але зараз хочу запам’ятати для себе ось це найперше та найбільш неперевершене враження.

Якщо маєте таку можливість, обов’язково подорожуйте й пізнавайте наш незвичний світ; для цього у нас не так вже й багато часу. Але будьте обережні з Островом: побачена один раз, його краса уже ніколи вас не відпустить.