Балка Північна Червона

Імовірно 360-400 мільйонів років тому (зовсім недавно) тут упав метеорит, утворивши кратер, котрий і став основою балки. Із 1972-74 років почалися дослідження, її було оголошено заказником, тоді ще – місцевого значення.

Довжина – 36 км, площа заказника – 54 га. А ще її не варто плутати з просто Червоною балкою на півдні Кривого Рогу, і пригороднім селом Красна Балка. Нічого комуністичного в цих назвах немає – просто у місті червоних доріг, калюж і навіть горобців, це цілком адекватний топонім

Своєрідною окрасою місцини є опОри Червоного (теж!) мосту в однойменному урочищі.

Перший міст був зведений у 1896-98 роках за промисловця Сергія Колачевського при будівництві залізничної гілки від його селища до станції Терни. Другий, паралельний першому, додали у 1935 році.

Через 20 років обидва мости демонтували. Із-за того що навколо усе укрилось кар’єрами, залізниця стала небезпечною і неможливою.

Зараз «бики» і опори мосту є одним з неформальних символів Кривбасу, точкою тренування скелелазів, любителів стрибнути на тросі і просто дуже красивим місцем.

Фотомашина часу авторства Е. Дворчука. «Бики», що збереглися, – від новішого мосту.

Залізничний насип і досі чудово видний, саме уздовж нього сюди веде одна з доріг. У насипі місцями проглядають залишки старих опор та проходів.

Іще пару краєвидів мосту.

На горизонті виростають промислові споруди Північного ГЗК. За ними починається Першотравневий кар’єр, один з найбільших у місті, і одне з основних джерел забруднення балки.

Крім того, велику шкоду чинять і люди: випасають худобу, смітять, палять вогнища. Часто під осінь у стихійних пожежах гине весь навколишній світ. І це при тому, що місце маловідоме і небагатолюдне.

Іще я бував тут якось восени і під вечір. У таких умовах міст виглядає куди більш похмуро й грандіозно. На фотографіях нижче присутній мій попутник, для масштабу

Далі видніється дачне товариство «Восход» і невелике водосховище.

На південь насип залізниці уривається, навіки обвалившись у вражаючі воронки старого рудника ім. Леніна.

Якась шахтна руїна.

Суровий криворізький опеньок.

Через балку протікає безіменний струмок, що бере свій початок на ставках на краю міста і впадає у водосховище.

Багатство балки – рідкісні та лікарські рослини (8 в Червоній книзі України), комахи (багато метеликів і бабок), птахи, земноводні.

Цвітіння шавлії.

Червонокнижний ковил.

Одного разу мені дійсно пощастило – я зустрів якусь дику копитну тварюку – косулю наче, але не впевнений. Звісно ж, нормального фотоапарату при мені не було, а камера в телефоні суто символічна. Бачите звіринку? А вона є

Пейзажі балки.

Улітку струмок значно пересихає і заростає. А от ранньої весни його видно куди краще.

Від дальнього берегу до балки підступають відвали.

Якщо придивитись, можна розгледіти на схилах товарні поїзди. На тлі велетенських відвалів вони геть крихітні.

Відпрацьований кар’єрчик на тій стороні.

Виходи залізної руди та сланцю на поверхню.

Вище за течією струмок ховається серед городів, хат і очерету. Але це ще не все. На межі Кривого Рогу і села Новоіванівка знаходяться ті самі ставки, з яких він витікає. Це місце, зі своїми чудними плавнями, є одним з найулюбленіших для мене краєвидів Кривого Рогу.

На нижньому каскаді знаходиться Титинський ставок – популярне серед мешканців прилеглих селищ місце відпочинку.

Різнотрав’я на березі ставка.