Околиці Теребовлі. Підгора і Плебанівка

Підгора – досить забите село з пари вулиць і менш ніж сотнею населення. Цікаве воно, перш за все, руїнами однойменного монастиря, навіть більше того – монастиря-фортеці.

Надбрамна вежа.

Перша писемна згадка про монастир датується 1650 роком, але ймовірно, що він з’явився тут, ще у XII-XIII ст. Як водиться, спочатку все було з дерева, а кам’яний варіант, залиши якого ми ще можемо бачити, з’явився на початку XVIII ст.

Це, мабуть, колишні келії.

Окрім келій тут колись була їдальня, бібліотека, навіть обсерваторія. Але у 1789 році австрійський уряд закрив монастир.

Одна із круглих веж.

Що цікаво, ще у 1867 році хтось додумався, що таку пам’ятку непогано б зберегти для нащадків – було заборонено розтягати будівлю на каміння і проведено консерваційні роботи. Таким чином, навіть люди позаминулого сторіччя були розумніші за гомо совєтікусів, які з того ж каміння викладали дороги, а саму територію віддали військовій частині.

Можна прогулятись містичними порожніми коридорами.

Єдина споруда, що добре збереглася – церква Івана Хрестителя (зверніть увагу на цікаві віконця у формі серця).

Церква була закрита, та і взагалі навколо не спостерігалось жодної людини, що вкупі з хмарною погодою створювало досить гнітюче враження.

Старовинний хрест біля церкви.

З монастирського пагорбу відкривається чудовий вид на сусіднє село Семенів.

В центрі кадру – тамтешня церква Петра і Павла.

Весь Семенів на одному фото.

Друге село, яке я відвідав того дня – Плебанівка – також знаходиться на південь від міста, на іншому березі Гнізни.

Візитка Плебанівки – кам’яний залізничний міст-віадук 1896 року. Вміли ж тоді будувати.

Панорама.

Залізниця тут проходить близько до дороги. По інший її бік – суцільна зелень, краса, пагорби і струмочки.

Вид з протилежної сторони.

У самій Плебанівці є греко-католицька церква, закладена у 2004 році.

Зелень навколо села.

На зворотному шляху вдалось підловити на мосту товарнячок.

Яскрава хатина.

У Плебанівку бажано прогулятись пішки, милуючись краєвидами, що відкриваються з траси.

Спочатку видно поля, а вже за ними – найрізноманітніші панорами Теребовлі.

Звідси можна побачити навіть центр міста – ратушу і монастир кармелітів.