Твоєму світлому чистому образу

Далеко не завжди найголовніше знаходиться на першому плані. Частіше треба добре придивитись, аби побачити його.

Іще одне невеличке повернення до одеських фотографій. Тоді я, звісно, знімав статую-надгробок скорботного ангела. І вже набагато пізніше, неспішно перебираючи кадри, звернув увагу на напис на задньому плані; і в цьому написі, мені здалось, зашифрований ключ до значної частини наших проблем.

Пішла людина, можливо, цілком добра й достойна; тим не менш, як і всі інші, вона грішила, чинила зло і бувала несправедливою. Але для тих, хто її любив, це вже не має значення. У скорботі погане забувається, залишається лише хороше. Гострі кути згладжуються в пам’яті. Вони думають, що пам’ятають її до кожної дрібниці – насправді вони пам’ятають образ, який з кожним днем усе менше і менше має спільного до людини, якої вже нема. І ось тут вони підсвідомо, але чесно зізнались, що сумують не за особою, а за образом у своїй уяві.

Але це все стосується в ще більшій мірі в ставленні до живих, і в цьому і полягає найжахливіша помилка. Ми подумки, на основі суб’єктивних хибних вражень і бажань, навішуємо оточуючим купу ярличків, а потім дивуємось, коли вони їм не відповідають. Ми ставимось до них щиро й по-доброму і ображаємось, коли цього не цінять, хоча цим людям, якщо розібратись, ніколи й не подобалось конкретно таке ставлення.

Здавалось би, це частіше може статись між людьми, які знаходяться в розлуці, але ми примудряємось зробити таку химеру навіть з тих, кого бачимо щодня. І якщо б зупинитись вчасно, можна було б жахнутись з того, наскільки реальна особа відрізняється від світлого чистого образу в чиїйсь голові, і що ще можна все виправити, аби не втратити її назавжди.

В моєму вже далекому, безповоротно колишньому житті, я так і не зрозумів, що справді втратив – людину реальну чи уявного вигаданого ангела. Напевно, все-таки друге, судячи з того, як сильно час від часу спливає з минулого і тримає жаль цієї втрати. Зате я знаю, що те, як усе скінчилось, обернулось кращим для всіх. І що ти є, нехай в тому минулому житті по інший бік межі, але живеш та квітнеш. І зрештою перевершиш навіть все найсвітліше, що було тільки в моїй уяві.