Є чим пишатись

Хоча з моменту розпаду СРСР пройшло уже більше 20 років, пам’ять про нього не проходить. В Інтернеті, у тому числі й на цьому сайті, є чимало матеріалів, присвячених минулій епосі, в основному журливо-ностальгічного характеру, пов’язаних переважно з військовими перемогами, кращою якістю харчування (з цим важко посперечатись) і промисловими здобутками. Щоб не відставати від народних мас, представляю на суд громадськості свою версію найбільших досягнень СРСР у вигляді своєрідного хіт-параду.

7. Кара-Богаз-Гол. На початку 80-х років уже не пам’ятаю кому в голову прийшла геніальна ідея відділити затоку Каспійського моря дамбою, перетворивши її на озеро. Унаслідок цього затока почала швидко пересихати, перетворившись на соляну пустелю, сіль з якої розносилась вітрами на багато кілометрів. На щастя, у 1992 році протоку відкрили назад.

6. Кримська АЕС/Щолкіне. Грандіозне будівництво у традиційному дусі радянського максималізму обернулось величезним пшиком, коли у 1988 році виявилось, що АЕС зводиться у геологічно нестабільній зоні (а де ви були раніше?). Хоча об’єкт, який мав забезпечувати 90% необхідної для Криму електроенергії, так і не запрацював, думаю, Криму дуже пощастило, як пощастило і Акташському озеру, четвертому за розміром на півострові, яке хотіли використовувати як ставок-охолоджувач. Не дуже пощастило хіба тільки кільком тисячам щолкінців, які раптово опинились у нікому не потрібному місті без промисловості серед дикуватих приазовських степів.

Та і зведені в радянські часи комунікації, які чомусь славляться стабільністю і якістю, виявились досить дохлими, періодично лишаючи людей навіть без світла і холодної води. Зараз містечко, населення якого з тих часів скоротилося рази в два, поступово перетворюється на курорт.

5. Каховське водосховище, окрім безпосередньо водопостачальних функцій поховало у своєму мулі Великий Луг – пам’ятну місцевість Запорізької Січі разом з незліченною кількістю можливих археологічних знахідок і пам’яток. Цінувати минуле ми так і не навчилися, то й живемо відповідно.

4. Міста – промислові центри. Не буду конкретизувати, дуже вже їх багато майже по всіх країнах колишнього Союзу. І без того естетично непривабливі, без пам’яток, без історії, зате з традиційно грубим, п’яним та приреченим населенням, вони ще й стали розсадником безлічі профзахворювань, які нагромаджуються у геометричній прогресії і все більше душать їхніх нещасних мешканців.

Звісно, знайдуться ті, хто скаже, що це все виправдані жертви в ім’я промислової могутності держави, без якої ми б досі жили у кам’яному віці. Я з ними повністю згоден. Тільки, щоб не бути пустослівними, пропоную їм одразу ж переселитись куди-небудь у Макіївку, Заринськ і т.п. і там не словом, а ділом та ціною власного життя показати, як важливі ці всі промислові здобутки. Країна вас не забуде.

3. Семипалатинськ. Місцевий полігон не тільки вніс свій вклад у ядерну могутність держави, а й став причиною масових онкозахворювань у населення Семипалатинської, Карагандинської і Павлодарської областей. Із-за хворобливої радянської засекреченості територія полігону ніде не була позначена, а люди там мешкають і донині.

2. Чорнобиль. Без коментарів.

1. Аральське море. Хоча що там якийсь Чорнобиль, коли можна знищити навіть четверте за розміром озеро у світі. Через промисловий відбір води із Сирдар’ї і Амудар’ї рівень води у озері почав стрімко знижуватись, доки у 1989 році воно не розділилось надвоє. Рятувати його уже було пізно. Окрім солі, пилові бурі тут розносять іще й отрутохімікати, які таки дістались сюди разом із стічними водами нещасних річок. Острів Відродження, на якому діяла радянська лабораторія із дослідження бактеріологічної зброї, перестав бути островом, і страшні мікроорганізми тепер запросто можуть бути рознесені гризунами на всі чотири сторони.

Хоча з моменту розпаду СРСР пройшло уже більше 20 років, на його колишній території ще знаходиться безліч його пам’ятників. Я також пропоную свій варіант пам’ятнику тій епосі. Яка, сподіваюсь, більше ніколи не повториться.