Милий мій, це наш дарунок -літо, Ми тепер не поруч, все одно Знаю, що у цім великім світі Є твоє зажурене вікно. Милий мій, я думаю про тебе, І заходжу в спогад, як у день, Де багато сонця і багато неба Й на душі так дабре від пісень. Милий мій, уже цвітуть жоржини, І схилився серпень над веслом, Домліває берегом ожина І все більшає про нас розмов. Милий мій, я старша на грозу, На осінній день і не на більше. Я від тебе старша на сльозу. І молодша на...

Читати далі...

Чистоту, простоту мы у древних берем, саги, сказки из прошлого тащим, потому что добро остается добром - в прошлом, будущем и настоящем. Владимир Высоцкий...

Читати далі...

Я хочу довести до вашего сведения, пассажиры в грохочущем поезде лет, что на карте не значится станция следованья, до которой вы взяли плацкартный билет. Установлено с точностью в ходе обследования: этой станции - Юность Вторая -нет. Я хочу довести до вашего сведения, что напрасно вы первую юность свою проворонили,будто бы дурни последние, и, к прискорбию, в вас &nbsp...

Читати далі...

Навіщо прагнуть журавлів, Коли летять синиці в руки? Та очі - в небо: два жалі, І серце знов тривожно стука. За ними я знімусь в політ. Достати, вірю, стане сили, Бо скільки буде весен, літ, - Все зневажатиму безкрилість. ...

Читати далі...

Сто чоловіків можуть створити табір, але тільки одна жінка може створити дім. &nbsp...

Читати далі...

Паденье равносильно взлёту. Пусть ты упал - что толку унывать? Лишь на земле мы учимся полёту, Лишь на земле готовимся летать. * * * Метеорит живёт мгновенье, Сгорая в дымной синеве. Его отвесное паденье Сквозь смерть направлено к земле. И я готов, летя сквозь годы, Метеоритом в синей мгле &nbsp...

Читати далі...

Когда б любовь моя была Слаба, как свечка, и мала, Ты никуда б уйти не смог - Всё б огонёк её берёг И в продолженье долгих лет Дрожал: вот-вот погаснет свет! Но ведь она же не свеча, Она, как солнце, горяча, И потому, наверно, ты Не знаешь страха темноты, Уходишь ты на срок любой - Любовь, как солнце над тобой! &nbsp...

Читати далі...

Найлегше пхикати з розпуки Про умирання сподівань. А ти бери таран у руки І ним німу стіну тарань. Простіш- ховати нишком очі, Коли по правді їде лжа. А ти цурайся йти обочі, Спіши по лезу палаша. Коли гроза арканить ноги Хитріш одсидітися теж. Та ким подовжиться долрога, Якщо в грозу ти не підеш? І завжди так!.. Довічні герці Тобі засяють, як вінець,- Якщо у грудях носиш серце, А НЕ РОЗБУХЛИЙ ГАМАНЕЦЬ. П. Карась

Я поведу плечом надменно, гордо, Я выдержу, Тебя не стану звать. О, если б люди знали,как мне горько! Но этого никто не должен знать! Не от смущенья опустив ресницы, Иду среди чужих и незнакомых лиц... Пусть всё в груди пылает и дымится- Лишь только б дым не шёл из- под ресниц!

Завжди терновий вінець буде кращий, ніж царська корона. Завжди величніша путь на Голгофу, ніж хід тріумфальний. * * * Путь на Голгофу велична тоді, ...

Читати далі...