Серце

Найлегше пхикати з розпуки

Про умирання сподівань.

А ти бери таран у руки

І ним німу стіну тарань.

Простіш- ховати нишком очі,

Коли по правді їде лжа.

А ти цурайся йти обочі,

Спіши по лезу палаша.

Коли гроза арканить ноги

Хитріш одсидітися теж.

Та ким подовжиться долрога,

Якщо в грозу ти не підеш?

І завжди так!..

Довічні герці

Тобі засяють, як вінець,-

Якщо у грудях носиш серце,

А НЕ РОЗБУХЛИЙ ГАМАНЕЦЬ.

П. Карась