На гостину до газети “Україна козацька“(м.Донецьк)

ДОРОГИ Й ДОЛІ СХОДЯТЬСЯ В ДОНБАСІ
Відомий український письменник, лауреат Всеукраїнської літературної премії імені І.Нечуя-Левицького Іван Омелянович Білий завітав до редакції напередодні свого 70-річчя. У цій творчій людині якимось поетичним дивом органічно поєднуються гостра принциповість і теплий ліризм, непоступливість і відвертість. У долі пана Івана переплелися сива історія та невизначене сьогодення України, мальовниче Полісся і суворий Донбас, чорнобильський біль і донецький степ. Тож і розмова наша була відвертою і в якійсь мірі повчальною.
[ Читати далі ]

БІЛому Івану Омеляновичу-70 Ім’я Івана Білого стало добре знаним серед шанувальників рідного поетичного слова після виходу у видавництві "Донбас" його першої збірки "Досвіток" /1969/. Потім були книжки "За ка­линовим жаром", "Передмістя", "Пізні" райдуги", "Біля вишневого вікна"... Цю останню, котра побачила світ у видавництві "Ра­дянський письменник" /1990/, автор вважає найбільш помітною в його поетичному доробку. Хоча написано десятки нових, художньо-досконалих віршів, які склали нову книгу.

Особливо щемливо прозвучала у творах Івана Білого чорнобиль­ська тема. І це зрозуміло, адже поетове село з такою милозвуч­ною назвою - Чистогалівка, де він народився 25 березня 1942 ро­ку, знаходилось за чотири кілометри від смертоносного атомного реактора... Немає тепер у поета малої батьківщини, про що можна довіда­тися з його віршів "Закопане село", "Пісня на дідовім подвір’ї" і цілого ряду інших. Та є життєстверджуюча творчість, у якій переплелися мотиви поліського і донецького краю. Крім віршів, Іван Омелянович видав книжки оповідань "За го­рою, за крутою", "Рання дорога"; цікаву повість "Перші розста­ні" - про учнів професійно-технічного училища, де він колись і сам навчався. Повість була відзначена престижною премією на Республіканському конкурсі на кращий твір про молоду робітничу зміну, що засвідчує її належний художній рівень.

Життєвий досвід, поєднаний з філологічними знаннями, здобу­тими в Донецькому державному університеті, дали письменникові можливість працювати в газетах, журналі "Донбас", видавництві "Отечество". Останніми роками Іван Білий активно проявив себе в царині дитячої літератури. Так, він видав для найменших шко­лярів букварі-читанки "Сходинки" та "Лесенка" /рос. мовою/; для другокласників - читанку "Сходинки-2". І.Білий - лауреат літературної премії імені В.Сосюри Донецького обласного фонду культури.Нагроджений медалями. Лауреат республіканського конкурсу на кращий прозовий твір про молоду робітничу зміну, премії ім. Н.Левицького

Вадим Оліфіренко

Вибрані поезії  Івана Білого

[ Читати далі ]

У ПАМ'ЯТІ НАЩАДКІВ

Ім'я видатного Кобзаря глибоко вкорінене у бурхливе розмаїття суспільного, економічного і культурного життя донецького краю. Бо саме Шевченку, як нікому іншому, вдалося переконливо і щиро висловити найдорожчі прагнення багатьох людей до сімейного і громадського щастя, до омріяного у віках справедливого життя, а врешті — до державної незалежності його рідної України.

[ Читати далі ]

Володимир СОСЮРА
* * *

Уже достигли полуниці,
росу вечірню трави п'ють,
і в ароматі медуниці
хрущі над вишнями гудуть.

Нема співця, о ні, він з нами,
його пісні, його любов!
Його це місяць над садами
 у сяйві тихому зійшов.

І все, здається, я клянуся,
крізь сяйво місячне, бліде,
до мене рідний, добровусий
Тарас Григорович іде...

[ Читати далі ]

Українські літературні традиції Поволжя та їхнє місце  у шкільній літературній освіті України і Росії  (Літературна подорож Нижньою Волгою –Жовтим Клином) 

         Українські літературні традиції розвивались протягом багатьох століть не тільки в Україні, але і за її межами, у місцях компактного  поселення українців як у західній , так і в східній діаспорах. 

Якщо говорити про досягнення українського художнього слова в західній діаспорі, то у ХХ столітті там розвивалася творчість відірваних від рідної  землі таких відомих письменників, як Володимир Винниченко, Василь Барка, Євген Маланюк, Дмитро Чуб, Богдан Лепкий, Олександр Олесь, Улас Самчук, Іван Багряний, Тодось Осьмачка, Емма Андієвська та багатьох інших.

Варто відзначити, що , починаючи з 60-х років минулого століття, творчість українських письменників західної діаспори стала предметом  широкого вивчення  української літературної науки, увійшла у навчальні програми вищих навчальних закладів та загальноосвітніх шкіл.

Менше уваги приділялося вивченню творчості письменників східної української діаспори. І це цілком природно, східна діаспора стала осмислюватись як така лише з початку 90-х років ХХ-го ст.. коли з республік колишнього СРСР  утворились окремі автономні, незалежні держави.

[ Читати далі ]

Власенко Олексій Васильович,
народився 10 лютого 1953 р. на Харківщині, неподалеку від с. Сковородинівка, де жив і працював до кінця життя видатний український філософ, поет Григорій Сковорода. Після закінчення філологічного факультету Харківського державного університету працював вчителем української мови та літератури в сільській школі. На початку 80-х доля покликала О. Власенко на Саратовщину, де він і по цей день живе і працює. Поетична діяльність Олексія Васильовича почалася з юнацьких років: студентське життя, романтика подорожей, любов до жінки, до прекрасного, знайшла своє відображення в поезії О. Власенко.

[ Читати далі ]

Український Культурологічний Центр (Донецьк) за підтримки Донецької обласної державної адміністрації разом з Донецьким відділенням Товариства «Україна-Світ» та Донецьким відділенням Наукового товариства ім. Шевченка провели 16 грудня 2011 року

МІЖНАРОДНУ НАУКОВО-ПРАКТИЧНУ КОНФЕРЕНЦІЮ

«Донбас: культурно-освітній обмін із українцями світу»

Головна мета конференції: підтримка i розвиток культурно-освітнього діалогу i обміну між громадськими культурологічними організаціями Донеччини та культурологічними організаціями української діаспори в США, країнах Європи  та Сходу.

[ Читати далі ]

" Ми пливли у жовтому човні…"

  

      У кінці серпня 2011 року ми втрьох (я, моя сестра та її чоловік) вирушаємо в невеличку мандрівку Кальміусом. Є гумовий надувний човен, дух авантюризму, погода теж не проти. Що ж ще треба? Лише один ковточок літа та пригод, може, і останній у цьому році…

[ Читати далі ]

ВАДИМ ОЛІФІРЕНКО

ВАСИЛЬ ЄРОШЕНКО — ЯПОНСЬКИЙ ПИСЬМЕННИК З ОБУХІВКИ

У селі Обухівка, що під Старим Осколом на Білгородщині, є літературний дім-музей Василя Яковича Єрошенка, відомого в Японії письменника. Незвичайне поєднання слів «село Обухівка», «Василь Єрошенко», «японський письменник» вражає багатьох. Але це не вигадка, дійсно: український хлопець зі Слобожанщини своїм художнім словом у далекій східній країні досяг, можливо, на здивування всього світу високої майстерності, збагативши незвичайним синтезом культур древню японську літературу. Його портрет роботи японського художника Накамура Цуне – візитна картка Національного музею сучасного мистецтва в Токіо.

  Як же таке могло статися? Якою була ця людина, яка, покинувши рідне село й об’їздивши майже весь світ, заслужив такої високої оцінки вдалечині від батьківщини? Про це вы прочитаєте в нарисі, за результатами літературної експедиції по землях Північної Слобожанщини - по українських етнічних землях, де розвивалася творчість десятків відомих українських письменників, зокрема відбулося становлення творчості відомого як японського письменника Василя Єрошенка, українця за походженням.
[ Читати далі ]

Доповнення до статті "Емма Андієвська"

АНДІЄВСЬКА ЕММА Серед наших видатних письменників-земляків Емма Андієвська займає особливе місце, вона і поетеса, і прозаїк і художник.  Емма Андієвська раз на рік приїздить до Донецька і спілкується з донецькою громадою, часто виставляє свої картини у Донецькому художньому музеї. Для її творчості є характерним сучасна літературна стилістика, а картини відзначають риси абстрактного мистецтва. Зустрічі з нашою землячкою надзвичайно зворушливі, насичені духом українського патріотизму. 

[ Читати далі ]