І тільки злість бував геніальна.Господь, спаси мене від доброти!Така тепер на світі коновальня,що треба мати нерви, як дроти,А нерви ж мої, ох нерви,струни мої, настренчені на епохальний лад!А мені ж, може, просто хочеться щастя,тугого й солодкого, як шоколад.Ну, що ж, епохо, їж мене, висотуй!Лиш вісь земну з орбіти не згвинти.Лежить під небом, чистим і високим,холодний степ моєї самоти.Козацький вітер вишмагає душу,і я у ніжність ледве добреду.Яким вогнем спокутувати мушухронічну українську...
Читати далі...