Вітер століть


І вітер віє від століть,
крилатий, вільний і неспинний,
і вчить свободи, туги вчить
за чимсь незнаним і нестримним.

І повторяє нам, прибитим,
у зривах страчених намарне,
що вже ніяк життя спинити
і що життя – це не казарма.

13 березня 1935
Богдан-Ігор Антонич

Туманность «Шлем Тора»

  • 18.03.13, 15:20
«Шлем Тора»,
известная эмиссионная туманность в созвездии Большого Пса. NGC 2359
(таково название объекта по Новому общему каталогу Дрейера)
подсвечивается горячей звездой Вольфа-Райе HD 56925 в центре снимка.
Звезда в настоящее время стремительно «худеет», теряя свое вещество за
счет мощного звездного ветра. Из него и сформировалась эта любопытная
туманность, со стороны напоминающая шлем легендарных викингов. Фото:
Jason Jennings

Почему капуста — «цветная»?

На самом деле кочан цветной капусты — это огромное соцветие, состоящее более чем из двух тысяч плотно прижатых друг к другу бутонов. Ни в коем случае нельзя дожидаться, когда они расцветут! А еще, цветная капуста бывает не только белой, но и желтой, зеленой и даже фиолетовой — все зависит от сорта. Просто традиционно у нас выращивают и продают белокачанную капусту.

Ліна Костенко "І тільки злість бував геніальна"

І тільки злість бував геніальна.
Господь, спаси мене від доброти!
Така тепер на світі коновальня,
що треба мати нерви, як дроти,

А нерви ж мої, ох нерви,
струни мої, настренчені на епохальний лад!
А мені ж, може, просто хочеться щастя,
тугого й солодкого, як шоколад.

Ну, що ж, епохо, їж мене, висотуй!
Лиш вісь земну з орбіти не згвинти.
Лежить під небом, чистим і високим,
холодний степ моєї самоти.

Козацький вітер вишмагає душу,
і я у ніжність ледве добреду.
Яким вогнем спокутувати мушу
хронічну українську доброту?!

А по ідеї: жінка ж — тільки жінка.
Смаглява золота віолончель.
Справляло б тіло пристрасті обжинки
колисками і лагодом ночей.

Була б така чарівна лепетуха,
такі б ото улучила слова,
що як по змісту, може, й в'януть вуха,
а як по формі — серце спочива.

Хто ж натягнув такі скажені струни
на цю, таку струнку, віолончель,
що їй футляр — усі по черзі труни
вготованих для музики ночей?!

І щось в мені таке велить
збіліти в гнів до сотого коліна!
І щось в мені таке болить,
що це і є, напевно, Україна.

Чого являєшся мені у сні?

Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?
Чого являєшся мені
У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні —
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці — минаєш,
Вклонюся — навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.
О ні!
Являйся, зіронько, мені!
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити —
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в’яне, засиха, —
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає,
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!

Іван Франко

Глаза закрою - предо мною ты...

  • 16.03.13, 13:59
Глаза закрою - предо мною ты.
Глаза открою - вновь твои черты.
Во сне и наяву твой образ милый
Меня чарует блеском красоты.

Абдуррахман Джами