Дві агресії і ще одна. Як Москва “гібридно” воювала з Україною

Сучасну російсько-українську війну на Донбасі називають гібридною. Можна почути навіть такий аргумент: під час агресії Росія застосувала не відомі раніше способи та методи, до яких українська держава та суспільство не були готові, пише Володимир Бірчак – історик, керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху, редактор “Історичної правди”.

Це твердження справедливе лише наполовину. Україна дійсно не була готова, що сусід, який за міжнародними угодами зобов’язався визнавати нашу територіальну цілісність, раптом перетвориться на агресора. Однак застосовані Москвою “гібридні” методи агресії не нові.

“Історична правда” публікує цей, дещо скорочений та перероблений матеріал з люб’язного дозволу авторів та видання “Збруч”.

У ХХ столітті їх використовували у війнах проти інших держав більшовицька Росія, а потім і СРСР. Дві своїх перших агресії більшовики здійснили саме проти України. І вже потім, випробувавши “гібридні елементи” на нашій території та переконавшись у їхній дієвості, використали їх проти інших країн.

Тож пострадянська “демократична” Росія насправді не вигадала майже нічого нового, хіба що трохи пристосувала до нових реалій методи попередників.

І якби деякі військові та політичні керівники Української Народної Республіки, котрі майже сто років тому так само воювали проти Москви, опинилися навесні 2014 року у Криму та на охопленому війною Донбасі, то побачене майже напевно викликало б у них стійке відчуття дежавю.

Та про все по порядку.

“…Російській республіці довелося допомогти радянізації України військовою силою”: перша війна радянської Росії проти України

Більшовики прийшли до влади у Росії внаслідок Жовтневого перевороту 1917 року. Одним з перших рішень їхнього уряду – Ради народних комісарів – стала “Декларація прав народів Росії”, у якій проголошувалося “право народів Росії на вільне самовизначення аж до відділення і утворення самостійної держави”.

Центральна Рада засудила більшовицький переворот та не визнала Раднарком. Натомість 20 листопада 1917 року прийняла ІІІ Універсал, яким проголосила створення Української Народної Республіки у межах населених українцями колишніх губерній Російської імперії.

Проголошення ІІІ Універсалу Центральної Ради. У центрі зліва направо стоять: Симон Петлюра, Володимир Винниченко, Михайло Грушевський

Формально в Універсалі про незалежність не йшлося: лише зазначалося про необхідність перетворення Росії на федерацію “рівних і вільних народів”, серед яких мала бути й Україна.

Але водночас Центральна Рада проголошувала себе та утворений нею уряд – Генеральний секретаріат – єдиною легітимною владою на всій території УНР до скликання Установчих зборів.

Із існуванням формально самостійної від Росії України, нехай навіть у формі “квазідержави”, радянський уряд погодитися не міг.

Спроба захопити владу у Києві силами місцевих більшовицьких осередків зазнала невдачі – вірні Центральній Раді війська придушили заколот. Тому вже на початку грудня Раднарком надіслав українському урядові ультиматум.

Його зміст уповні відображав усю різницю між деклараціями та реальним ставленням більшовиків до “самовизначення” та суверенітету України.

З одного боку радянське керівництво стверджувало, що начебто визнає “Народну Українську Республіку, її право зовсім відділитися від Росії або вступити у договір з Російською Республікою про федеративні чи подібні взаємні відносини між ними”.

З іншого – у категоричній формі вимагало від української влади припинити роззброєння радянських та червоногвардійських частин на території України, а натомість сприяти більшовикам у придушенні повстання на Дону. Ультиматум закінчувався погрозою:

“у випадку не отримання задовільної відповіді на ці питання протягом 48 годин Рада народних комісарів вважатиме [Центральну] Раду у стані відкритої війни проти радянської влади в Росії та на Україні”.

Одночасно більшовики спробували змінити керівництво Центральної Ради на скликаному у Києві Всеукраїнському з’їзді рад. Однак їхні спроби призвели до  протилежного результату.

Ультиматум українська влада відкинула, наголосивши, що Раднарком не має права втручатися у внутрішні справи України. А З’їзд рад абсолютною більшістю голосів підтримав Центральну Раду та засудив Жовтневий переворот.

Більшовики зазнали невдачі, однак не збиралися здаватися. Примусити Україну “самовизначитись” правильним чином було вирішено за допомогою військової сили.

На жаль, при спробі викласти всю статтю сайт видає "Поле "Текст замітки" задовге", тому надаю посилання. Не можу не поділитись таким. Це варто прочитати

https://artefact.org.ua/history/dvi-agresiyi-i-shhe-odna-yak-moskva-gibrydno-voyuvala-z-ukrayinoyu.html

О войне

Статья еще за 2016, но вопрос актуален. Попрошу без "А посмотрите, что Америка с индейцами делала!" или подобного

"Чем отличаются действия сирийских бородатых уродцев от действий российских бородатых уродцев в Украине?" – блогер

Ведущий сетевого дневника не может понять, почему действиями боевиков в Сирии возмущены те россияне, которые вполне позитивно воспринимали подобные зверства русских фашистов на Донбассе. 

Русскоязычный блогер m-arch, проживающий в израильской Хайфе, опубликовал очень похожие по характеру снимки из Сирии и Луганской области Украины. На первом сирийский боевик позируют на фоне обезображенного тела российского военного, на другом – российский боевик Мильчаков из Санкт-Петербурга фотографируется на фоне мертвого тела украинского солдата. 

Затем блогер демонстрирует и другие снимки зверств российских боевиков, воевавших на Донбассе в вооруженных формированиях "Бэтмен" и "Русич" на стороне "ЛНР" против украинских силовиков. Далее автор выкладывает снимки и видео, где боевика Мильчакова приглашают на ТВ как "героя", как наместник Путина в Крыму Аксенов жмет ему руку, и как тот же Мильчаков обучает в России детей навыкам военного дела. 

"В Сирии сбили российский вертолет. Все СМИ мира обошли кошмарные кадры с места событий. Бородатые уродцы радостно таскают обгорелые трупы летчиков по песку, скачут на них, фотографируются с ними. У нормального человека ничего кроме отвращения и возмущения это вызвать не может. Но реакция некоторых людей вызывает вопросы", - пишет блогер. 


Фільм "Атентат — Осіннє вбивство в Мюнхені" (1995)

Фільм охоплює період від 1947 року, коли рейдові загони УПА з боями проривались за кордон, і до осені 1959-го, коли у Мюнхені від руки агента КДБ Богдана Сташинського загинув Степан Бандера. Вигнанці й біженці навіть у важких умовах еміграційного життя об'єднувалися, вели просвітницьку, релігійну, громадську й політичну роботу. (Wikipedia)


Українські жертви Бабиного яру

21 лютого 1942 р. гітлерівцями в Києві у Бабиному Яру було розстріляно близько 40 українських націоналістів. 
Серед жертв цього дня були поетеса Олена Теліга та її чоловік Михайло Теліга. Головний редактор газети «Українське Слово» Іван Рогач, літератор Кость Гупало та інші.
Перші розстріли учасників підпілля ОУН у Києві розпочалися вже в грудні 1941 року біля Бабиного Яру і тривали до самого кінця окупації міста.
За офіційними даними в 1941–1943 рр. в Бабиному Яру гітлерівців розстріляли 621 оунівця.



(с) ФБ Пам'ять Нації 

Виставка в Києві до 90-ліття створення ОУН

4 лютого в Києві відкрилась виставка "Зродились ми великої години" до річниці створення ОУН, а 23 лютого буде ще й екскурсія цією виставкою, з 13:00 до 14:00

Вхід за ціною музейного квитка, 50 грн, для пільговиків 30, на екскурсію ще +20

Національний Музей Історії України, вул. Володимирська 2

Триватиме щонайменше місяць

"На виставці висвітлюються передумови та обставини створення ОУН, перші роки її діяльності.

 Представлені оригінальні документи і речі 1920-1940- років, пов’язані з історією ОУН і її провідними діячами. Серед них у першу чергу організаційні документи, світлини, періодичні видання, особисті речі. Також представлено комплекси особового походження – голови Проводу Українських націоналістів полковника Євгена Коновальця, сотника Юліана Головінського, полковника Андрія Мельника, Дмитра Андрієвського, О. Ольжича (Олега Кандиби) та інших.

Історія символіки ОУН подана у конкурсних проектах 1932 року, ілюстраціях його використання. У такому обсязі матеріальна історія ОУН ніколи не була зібрана в межах однієї експозиції, більшість предметів є унікальними і демонструються вперше. Запрошуємо на відкриття виставки."

Виставка: https://nmiu.com.ua/anonsy-museum/1099-4-liutoho-vidkryietsia-vystavka-do-90-littia-stvorennia-oun-zrodylys-my-velykoi-hodyny


Екскурсія: https://www.facebook.com/events/386084538874428


"Тюрма на Лонцького" після відходу радянської армії. (18+)

Кадри з німецького кіножурналу Wochenschau , що засвідчують стан "Тюрми на Лонцького" після відходу радянської армії зі Львова.


Фільм «Служба безпеки ОУН. Зачинені двері»

«Служба безпеки ОУН. Зачинені двері» режисера Віталія Загоруйка — перша документальна стрічка про один із найбільш професійних та засекречених підрозділів Організації українських націоналістів. СБ залишила про себе мало інформації, зате багато чуток та пліток, стараннями простих людей та ворогів перетворених на жахливі та таємничі історії. Багато документів, які свідчили про її діяльність, зникли в спецархівах, інші були знищені співробітниками СБ в останні хвилини свого життя. Ще донедавна дисертації на цю тему були засекречені. Проте інтерес до неї безсумнівний.

10 цікавих фактів про «бандерівців» з книги Вахтанга Кіпіані


10 цікавих фактів про «бандерівців» з книги Вахтанга Кіпіані “ОУН і УПА. Зродились ми великої години…”

  • У тексті військової присяги УПА було чітко сформульовано мету боротьби – здобути Українську Соборну Самостійну Державу, а саму клятву адресовано рідному народу та землі.
  •  

  • Кожен член ОУН був зобов’язаний знати тлумачення символіки національного та організаційного прапорів. Зі збірника вишкільних матеріалів (1950р.): «Українським національним прапором є синьо-жовтий прапор. Розуміється його як синє голубе небо і українські лани золотої пшениці, наповнені гарячим сонцем. Синьо-жовтий прапор – символ живучості краси і природної сили українського народу».
  •  

  • Ліквідація тіла командира УПА стала важливим таємним завданням для чекістів, і його вони виконали на відмінно: минуло багато років по загибелі Головного командира УПА Романа Шухевича, а місце його поховання залишається невідомим.
  •  

  • Основна мета діяльності ОУН(б) – «боротьба за суверенну соборну Українську Державу, за владу українського народу на українській землі», а також «проти комуністичного світогляду», «за розвал московської тюрми народів».
  •  

  • Із наказу Головного командира УПА Романа Шухевича – «Тараса Чупринки» від 14 жовтня 1947 року: «…Визнається день 14-го жовтня 1942 року днем постання УПА».
  •  

  • Уперше назву Українська повстанська армія «Поліська Січ» ужито в наказі Тараса Бульби-Боровця №21 від 16 листопада 1941 року.
  •  

  • Статистика свідчить: Українська повстанська армія та підпілля ОУН не мали «буржуазного» характеру. Землероби переважали як серед місцевих, так і з-поміж немісцевих повстанців.
  •  

  • Збройні виступи проти представників Третього рейху бандерівці почали здійснювати ще восени 1942 року. Цим пояснюється спроба пов’язати дату створення УПА зі святом Покрови.
  •  

  • Поляки прагнули спільної з українцями свободи від Російської імперії, притому йшлося про спільне існування в межах польської держави. Коли ж українські революціонери услід за поляками виголосили прагнення до незалежності, то на них одразу було навішено ярлики «колаборанти» і «бандити».
  •  

  • Степан Бандера запропонував усім членам ОУН вивільнений через ув’язнення час приділити посиленому навчанню: декому завершити університетську науку, решті здобути знання від початкового рівня.
                                                                                                         Матеріал з сайту Видавництва Vivat 

Інфографіка про боротьбу УПА з нацистами


 Матеріал Українського інституту національної пам'яті

Тут більші картинки і ще російською та англійською мовами http://www.memory.gov.ua/page/infografika-pro-upa

 

Інфографіка у більшому розмірі тут

 

 

 

Дереворит УПА

Вояк УПА топче радянський і нацистський прапори. Дереворит Ніла Хасевича.